Роздуми над Першим читанням XXIV Звичайного тижня, рік ІІ
Браття, так само, як тіло є одне, хоч і багато має членів, і всі члени тіла, хоч є їх і багато, становлять одне тіло, так і Христос. Усі бо ми хрестилися в одному Дусі, щоб бути одним тілом: чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, і всі ми були напоєні одним лише Духом. Тіло бо складається не з одного тільки члена, а з багатьох.
Ви ж – Христове тіло, і члени кожний зокрема. І деяких поставив Бог у Церкві: по-перше – апостолів, по-друге – пророків, по-третє – учителів, потім – дари чудес, потім дари зціляти, допомагати, управляти й говорити різними мовами. Чи ж усі апостоли? Чи ж усі пророки? Чи всі учителі? Чи ж усі чудотворці? Чи ж усі мають дар зціляти? Чи ж усі мовами говорять? Чи ж усі тлумачать? Дбайте пильно про ліпші дари.
1 Кор 12,12-14.27-31а
Ще вчора святий Павло наполягав на єдності християн і неприпустимості ділення на групки. А вже сьогодні, відразу, говорить про різноманітність у Церкві! Кожен отримав якийсь свій дар, особливий і окремий. Бо люди різні! Хтось інтроверт, хтось екстраверт. Хтось спеціалізується в одній площині, хтось зовсім в іншій. І така різнобарвність не заперечує єдності, а становить невід’ємну частину багатства Тіла Христового, яким є Церква, спільнота віруючих. Так, це різність, певний поділ. Але лише людська слабкість може зробити з різноманітності причину розколу й розбрату. Віра нам каже радіти різноманітності й бути вдячними за дари, які Бог дає для блага всіх.
В тій частині, яка не читається під час Літургії (а тому я завжди заохочую читати тексти цілісно), зауважується, що Павло поправляє тих, які вважають себе кращими, досконалішими, благороднішими. Але ж без інших, без тих менш благородних, вони не зможуть прожити.
Інші — це продовження, частина мене. Цінувати інших і служити своїм даром — це християнський погляд на ближнього.
Сьогодні постараюся в кожному помітити якийсь дар. У кожному!
фінансово.
Щиро дякуємо!
