Спільнота братів-францисканців живе і служить бідним у п’яти вагонах 1940-х років. Каплиця у вагоні? Подивіться на фотографії.
У неаполітанському кварталі Скемпі з 1976 року живе францисканська спільнота. Вони охоче приймають те, що не потрібне іншим: фрукти та овочі, непридатні для продажу, товари на межі придатності для споживання, і навіть поїзд, який колись належав «Ferrovia dello Stato», державній залізниці.
Поїзд, пристосований під монастир
Він складається з п’яти чудесних вагонів сорокових років, перетворених на монастир, відомий як «Пристановище душі». Вагони виконують функції каплиці, келій, конфесіоналу, майстерні та кімнат для гостей. І все це посеред саду, частина якого призначена для вирощування овочів і фруктів.
Спільнота складається з восьми братів менших — реформатів, які живуть у цьому монастирі в умовах повної бідності. Вони присвячують себе молитвам та піклуванню над найбільш нужденними. Ченці у повсякденному житті намагаються наслідувати свого засновника Франциска Ассизького, «прославляючи Господа разом з усім творінням».
Символ простоти і швидкоплинності
Район, населений ченцями, має погану славу через злочинність і бідність. Тому вони виходять на вулиці і намагаються зблизитися з мешканцями, вислуховуючи їх, втішають у тій важкій реальності, в якій ці люди живуть.
Брати також служать у прилеглій парафії, в тюрмах і лікарнях. Вони не користуються грошима, приймають у дар лише ковдри та їжу, яку готують у старій печі, що опалюється дровами. Все, що вони не використовують самі, ченці віддають нужденним.
В інтерв’ю для газети «Famiglia Cristiana» брат Карло розповів, що «потяг — як дім спільноти — символізує постійну подорож, простоту і швидкоплинність».
Він додав: «За допомогою цих цінностей ми намагаємося відновити духовність і вчення святого Франциска. І хоча ми не рухаємося, ми постійно в дорозі, бо не маємо нічого і ніде ніщо нас не затримує».
Огляньте цей незвичайний монастир на колесах:
фінансово.
Щиро дякуємо!
