Інтерв’ю

Порада для жінок, які не почуваються красивими

27 Вересня 2018, 17:35 1546

К. вважає, що вона бридка й тому не знайде собі чоловіка. Але чи насправді єдине, що вона може зробити, — це погодитися з тим, як вона виглядає?

Марта і Марек Бабіки провадять курси для наречених і заняття для подружньої комунікації. Вони одружені вже 20 років. Які ж поради може дати таке досвідчене подружжя?

 

 

Що має зробити жінка, яка почувається некрасивою, і крім того, знає, що ще й має нелегкий характер?

— По-перше, вона не повинна вірити канонам краси, які нам нав’язують медіа, — одразу відповідає Марек. — Життєва практика показує, що люди дуже по-різному добирають собі партнерів з погляду вроди. Не раз буває так, що здається — з такою зовнішністю то ця людина собі точно нікого не знайде! — а раптом знаходить, і виявляється, що це велика любов. Тобто — не можна дозволити приклеїти на себе ярлик «я така, і кінець».

— Якби вона прийшла на наші курси для наречених і побачила, які дівчата виходять заміж, які чоловіки одружуються, — була би сильно здивована, що оцей хтось такий знайшов собі другу половинку, — підхоплює Марта. — З нашого погляду бувають сильні диспропорції, але як придивишся — то дуже мила людина.

Якщо підійти до справи зі сторони жіночих поглядів, то дуже часто буває так, що жінка шукає в собі проблем щодо вроди. Невіра в те, що «я гарна», «я цінна» — поширюється на інші сфери, не тільки на стосунки, які можуть бути скеровані до подружжя, але часто також і на стосунки на роботі, з іншими людьми, бо така жінка має занижене почуття власної гідності.

На мою думку, — продовжує Марта, — життєва порада це зустріч зі стилісткою. Зустріч зі стилісткою — принципово хороша справа, оскільки її основою є з’ясування того, що в людині гарне, і підкреслення цього — через одяг, кольори, макіяж, зачіску… На сьогодні існує чимало таких програм, можна провести зустріч і в групі, з іншими жінками, або сам-на-сам зі стилістом, — і повірити в те, що «я красива жінка». А перевагою є ВСЕ: і зріст, і вага, і колір очей — тільки треба це побачити!

А як щодо того, що вона про себе пише: я більше схожа на чоловіка, ніж на жінку?

— Соціальні ролі століття тому були чітко визначені й приписані до конкретної статі, — відповідає Марек. — Їх не можна було змінювати, то було «святе». Потім соціальний розвиток зробив так, що цей жорсткий розподіл ролей почав людям просто-таки заважати. Візьмімо хоч би те, що жінки виходять із дому і працюють, стають самостійними. Відповідно, у стосунках уже не вийде сказати: тепер повертайся додому і ставай до плити.

Колись я відкрив для себе ствердження, що покоління моїх батьків — або, скажімо, подружжів із 1970-х, — це покоління, в якому чоловік казав: «Я виперу, але ти вивішуй». Щоб «не обговорювали». Натомість на сьогодні ці межі ще більше затерті. І якщо сьогодні жінка каже «я більше чоловік, ніж не один із мужиків», — то що вона під цим розуміє? «Криза чоловіків», про яку сьогодні немало говорять, почасти пов’язана з тим, що жінки виконують ту і ту чоловічу роботу… То я би таку жінку спитав насамперед, що вона має на увазі. Якщо вона прекрасно розбирається в управлінні фінансами, якщо їй добре у професійній діяльності, — це не заважає. У сучасних подружніх стосунках усе це обговорюється. Я от почав готувати їсти.

Якщо ми обоє працюємо, то обоє також ділимося хатніми обов’язками. Якщо ми обоє працюємо і маємо дітей, то обоє маємо ними займатися. А при нагоді то ще з’ясовуємо: о, а в тебе оце краще виходить, — ну то давай ти за це будеш відповідати. Але все це мінливе, випливає з налаштувань людей у конкретній парі. На моє переконання, позицію, що «чоловік — це той, хто будує і ремонтує гніздечко, а жінка – це та, яка в ньому хазяйнує» — на сьогодні утримати вже неможливо.

— Натомість є ще одна річ, яку можна зауважити в цій «чоловічості», — додає Марта. — Трапляється, що людина має панівний характер. Тобто вона сама прекрасно дає собі раду, прекрасно все вирішує — і має відчуття, що кожна людина, яка біля неї з’являється, — «менша» за неї. Я роблю «все», а тут «хтось біля мене» у стосунках. І справді, для правильного функціонування стосунків тій другій людині треба дати голос, дати їй заявити про себе, дати їй бути собою.

— Напевно та друга людина — потрібна і незамінна; йдеться тільки про те, щоби «знайти простір», — долучається Марек. — Це не може бути пануванням: «я тут все роблю найкраще». Заміна собою простору іншої людини не є нічим добрим для зв’язку.

Переклад CREDO за: DEON
Фото: Nauki Przedmalzenskie

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: