Роздуми над Першим читанням на п’ятницю XXV Звичайного тижня, рік ІІ
Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом: час народитись і час померти, час садити і час посаджене виривати. Час убивати й час лікувати, час руйнувати й час будувати. Час плакати й час сміятись, час сумувати й час танцювати. Час розкидати каміння й час його збирати, час обіймати і час обіймів уникати. Час шукати і час губити, час зберігати і час розкидати. Час роздирати і час зшивати, час мовчати і час говорити. Час любити і час ненавидіти, час на війну і час на мир.
Що за користь тому, хто працює, з того, над чим він трудиться? Я бачив те заняття, що Бог дав людям, щоб вони ним клопотались.
Усе Він створив гарним у свій час, та й вічність Він вклав їм у серце, одначе, так, що чоловік не може збагнути діл, що їх творить Бог, від початку до кінця.
Проп 3,1-11
Класичний текст із книги Проповідника, прекрасна сторінка світової літератури. Загальний погляд на життя, що огортає такі контрастні речі. І позитивні події, і негативні. Бо життя — воно таке, неоднорідне, багате.
Дехто коментує цей уривок як приклад песимізму: неможливо зупинити час і затриматись лише на гарному та приємному.
Інші вбачають тут промінь надії, бо все ж таки половина названого вказує на щось добре. Не все аж так постійно крутиться в колесі безкінечного повторювання.
Мабуть, це залежить від моменту, в який живемо.
Але автор хоче сказати і щось загальніше: все має сенс. Так, у житті є не лише приємні моменти; часто переживаємо плач, сум, смерть. Однак усе це, у свій час, має сенс. Все може чогось навчити мене. Бог знає і мої погані моменти, але «усе Він створив гарним у свій час, та й вічність Він вклав їм у серце». Вічність (або ще можна перекласти як «світ») у моєму серці. Величність і крихкість в мені.
фінансово.
Щиро дякуємо!
