Життя комах важке й коротке. Здебільшого вони змушені миритися зі спекою, холодом і дощем, попутно намагаючись не стати здобиччю численних родичів і хижаків побільше.
Але серед усього цього суворого хаосу є оазиси — мурашники, де тепло, сухо і завжди є чим поживитися. Жити в мурашниках мріють зовсім не тільки його законні хазяї-мурахи, але і багато інших комашок, які прагнуть вписатися в догоду «санітарам лісу» як домашні тварини, пише сайт Тутка.
Вдається це мало кому. Але хитрий жук ломехуза — успішний виняток із правил.
Зовні ломехуза нічим не виділяється: це дрібний короткокрилий жучок 5 міліметрів завдовжки, що не виділяється кольором на тлі мурах. Але він має одну велетенську перевагу перед іншими шукачами притулку: ломехуза виділяє рідину-ексудат.
Ці жовті крапельки, що з’являються на щетинах по боках тіла, дуже подобаються мурахам. Життя мурахи в мурашнику досить сумне: ні сексу, ні розваг. А ексудат — надійне джерело сп’яніння, яке звеселяє щоденність цих працелюбних істот.
По суті, ломехуза — це корова, яка дає алкоголь замість молока. Мало того, що вдячні мурахи годують жука на першу вимогу, так він ще й користується абсолютно немислимими правами в їхньому домі: вони дозволяють йому пожирати своїх дитинчат і навіть паскудити на голову самій матці!
А все завдяки його наркотичним здібностям. За потомством ломехузи мурашки доглядають краще, ніж за своїм власним. Мало того, що вони годують і чистять личинок жука, так ще й дозволяють їм їсти мурашині личинки!
При цьому ломехуза зовсім не має до хазяїв якоїсь особливої лояльності. Навесні та влітку жук живе в мурашниках роду форміка, де одурманені мурахи вирощують його потомство, а восени разом із сімейством переселяється до роду мирміка.
Здавалося б, що може змусити ломехузу добровільно покинути тепличні умови і перебратися в нове місце? А ось що: мурашник, у який проникли ломехузи, поступово деградує і гине.
Мурашки, які «підсіли» на ексудат, перестають працювати, захищати й годувати свою колонію. З яєць матки вилуплюються неповноцінні, дефективні мурахи. Частенько після візиту ломехузи мурашник не переживає зиму.
Жукові, звісно, байдуже. Він має крила і здатність виділяти нарко-пійло, тому не прив’язаний до місця, а в будь-якому мурашнику йому будуть раді.
Так і подорожує хитрий жук-отруйник, залишаючи за собою вимерлі мурашині мегаполіси…
Нам здається, чи в цьому є якийсь урок для людства?
фінансово.
Щиро дякуємо!
