Українці не думають про свій потенціал, а нарікають, чого їм бракує

Аналізуючи побут громад, ми часто натрапляємо на статистику, що з мільйона гривень люди в селі 300-400 тисяч витрачають на розваги, алкоголь і сигарети.

Такі дані навів д-р Зиновій Свереда у доповіді «Місія парафії як спільноти святих у суспільстві, згідно з поглядами праведного митрополита Андрея Шептицького». Він виступав на ІІІ з’їзді мирян УГКЦ, що відбувся в Києві 3-4 листопада 2018 р., повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

Доповідач відзначив: українці мало задумуються над потенціалом, який дав їм Бог, а більше скаржаться, що їм бракує. «Часто, коли ми робимо соціальні паспорти громад із кооперації, соціального підприємництва, то бачимо, що інколи з мільйона гривень у селі 300-400 тисяч ідуть на забави, алкоголь і сигарети», — сказав пан д-р Зиновій.

«Невже ми справді не можемо ці кошти спрямувати на щось краще? Чому так важко в межах своєї громади збудувати, скажімо, для дітей спортивний майданчик, запросити катехита для формування моральних основ у дітей? А на ось згубні звички є?» — риторично запитує доповідач.

Він пригадав, що УГКЦ кілька років тому розпочала боротьбу з пластмасовими вінками та квітами, торгівля якими в Україні сягає двох мільярдів гривень. [Від редакції: РКЦ також провадить схоже екологічне навчання вірян.] Тобто люди знаходять на цю абсолютно непотрібну і шкідливу річ гроші у сімейному бюджеті, а на добрі і корисні справи — ні.

Пан Зиновій доходить висновку, що дуже важливо зібрати людей у спільноти, організації, в яких люди як окремо, так цілою громадою можуть себе реалізувати. Як приклад він наводить часи митрополита Андрея Шептицького, який спонукав людей до організації. І це було ефективно та успішно.

«Спершу були спортивні товариства для молоді, такі як “Сокіл”, “Пласт”, “Січ”. Згодом священики біля Золочева заснували товариство “Сільський господар”, аби навчати людей агроосвіти. Спільно закупляти насіння, спільно обробляти поле. У Стрию утворився був “Маслосоюз”. Потім отці започаткували корпорацію “Центросоюз”, який контролював половину експорту молока Польщі. Сільські громади продавали продукцію міським громадам і так відправляли масло, яйця, зерно в Швейцарію, Німеччину», — розповів пан Зиновій Свереда.

Що зараз? «Як ми бачимо, бідність сьогодні — це неорганізованість. Ми повинні зрозуміти, що маємо знайти певного роду альтернативу сьогоднішнім реаліям. Менеджмент не змінюється, тому що не змінюється етика. А етику може змінити лише освітянин і Церква. Інших інституцій в нашій країні немає», — вважає дослідник господарської діяльності митрополита Андрея.

У нас, звертає увагу пан Свереда, досі панує міф про залежність від газу, але ми не шукаємо альтернативних джерел енергії. Якщо ми хочемо мати натуральні продукти, то маємо займатися органічним сільським господарством. «Так ми побачимо, що навіть тих фінансових крихт, які ми маємо, достатньо, щоб розпочати власну справу. Якщо наші діди зуміли це робити між двома війнами, коли не було своєї держави, у час переслідувань, то постає логічне запитання: а що заважає це зробити нам сьогодні? Це запитання треба собі ставити, усвідомлюючи, що ми — народ, здатний на великі справи», — вважає д-р Зиновій Свереда.

Він нагадав слова Андрея Шептицького, який казав, що сила громади – коли вона стає живим організмом, де кожен має свої функції та обов’язки.