24 грудня — день, коли Церква згадує прабатьків людства, Адама і Єву.
Книга Буття містить два описи сотворення людини, що походять із різних традицій. Їх і зіставив автор матеріалу.
Бог створив людину з любові, бо хотів її любити. Але книга Буття каже, що там був створений тільки чоловік. Жінка ж була створена «для Адама», аби він не почувався самотнім. Чи Єва це тільки додаток до чоловіка?
У першому описі сотворення сказано: «Створив Бог людину на свій образ; на образ Божий створив її; чоловіком і жінкою створив їх» (Бут 1, 27). Тут названі разом і чоловік, і жінка. Обоє створені на образ Божий, тобто — як можна зробити висновок — однаково люблені Богом, однаково бажані Ним, обдаровані рівною гідністю в бутті людьми.
Другий опис (Бут 2, 4-25), що розповідає про створення Єви з ребра Адама, є, правду кажучи, спробою пояснити, звідки взялося подружжя. Тобто це не опис того, «як воно було», а символічна мова. Прошу звернути увагу на центральний пункт цього фрагменту: «Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом» (Бут 2, 24). Те, що Єва постала з ребра Адама, означає, що вона такої само природи, що й він. Це підкреслює їхню однакову гідність і обґрунтовує, чому, кажучи просто, вони є одне з одним. Адам і Єва в оригіналі названі «іш» та «ішша».
Тут маємо один корінь (наслідком цього є, наприклад, англійське man i woman). Це промовистий доказ для взаємної рівності. Отож прошу не боятися. Бог напевно любить жінок так само сильно, як чоловіків. А те, що жінка має бути «допомогою» для чоловіка, тобто його дружиною, в цьому немає нічого принизливого, ну хіба що для сумних феміністок.
Існує питання про «призначення», воно ж — про «колективну відповідальність за первородний гріх. Це виглядає суперечністю до принципу справедливості.
На це я відповідаю: істина про первородний гріх зазнає редукції, коли ми трактуємо її як «Адам згрішив, Бог розгнівався і всіх покарав». Первородний гріх говорить про діяння зла (гріха), а не про діяння Бога. Зло характеризується тим, що шкодить людям. Наслідки кожного гріха не обмежуються виключно тією людиною, яка його скоїла. То не Бог «заплямував людей первородним гріхом», то такий плід людського учинку.
Це своєрідна таємниця солідарності у злі, «містерія несправедливості». Дивлячись на історію людства, бачиш, як гріх однієї людини отруює життя іншим, не раз назавжди. Так, це несправедливість, — але не Бога, а людини, яка припустилася зла. На щастя, гріх у кінцевому підсумку не має майбутнього, і історія, завдяки Христу, це не тільки історія гріха, але також історія спасіння.
о. Томаш Яклевич, Wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
