Блог Ірини Єрмак

Адвент vs «Різдвяний піст»

09 Грудня 2018, 14:10 5452 Ірина Єрмак

Кожен ділиться власним досвідом. (Бо решта — це цитування інтернету.) Мій досвід — це Адвент як час очікування. А піст — це Великий, Серйозний, і пізніше.

Хоча насправді я не збираюся ці поняття і традиції зіштовхувати лобами на місточку, бо кожному своє. Хто вбачає сенс християнського життя у тому, щоб постувати, то хай йому це допоможе у його шляху до святості, правда. Постувати можна перед Різдвом і Великоднем, і чотири і сім і скільки вийде тижнів, а ще перед будь-яким іншим святом, якщо подобається, і за якої завгодно нагоди, якщо хочеться. І не забуваємо при цьому про stricto католицькі п’ятниці та Євхаристійний піст як такий. Якщо людина має радість від того, що з одного посту переходить в інший, то нехай радіє — зрештою, чого би й ні! З одним зауваженням: щоб це приносило радість не виключно їй самій, а ще іншим і Богу.

Отож Адвент для мене це Адвент, а не піст, бо піст — це штука сувора, і до радості якось не дуже схиляє. Піст — це жертва. Піст — це отак: вуста затиснути, брови насупити, руки в п’ястуки, щоб завжди бути готовим до бою… ну або, в м’якшому варіанті, скорботно взивати до Бога в якійсь біді. Головне, щоб скорботно, журно, тужно, тяжко, тужливо, які там ще синоніми. Бо це — піст, а не абищо!

А тут — Адвент. Свічки і скоро вже ялинка. Будемо святкувати народження Спасителя. Будемо святкувати радість! І вже починаємо її святкувати. Переживати. Звикати до того, що Радість прийшла у цей світ – і більше з нього не піде… Очікувати на радість — це теж уже радість. Хіба ні?

Але кажуть нам, що це очікування таки «має риси посту». Тобто, ой, знову все спочатку? То як тоді радуватися. Зі стиснутими губами і скорботним переживанням? Упс…

Обмежитися тими самими п’ятницями, коли порядний католик м’яса не їсть, і ще фіолетовими орнатами на Месах? Ну бо навіть адвентові свічки запалювати у вінку — це не скорбота, це радість! Навіть якщо свічки фіолетові, а не червоні чи золоті, наприклад. Правда ж, для «деяких рис посту» буде замало, що в адвентовому вінку свічки фіолетові???

Загалом беручи, я ніби розумію, для чого людині піст. (Бо Богові він явно не потрібен.) Не тільки як вправа волі — не їсти того чи того. У Старому Завіті сказано в серйозній ситуації тварин не годувати і не поїти, щоб своїм ревінням домашня худоба долучалася до загального волання. Хіба ж воли й корови постують? Чи в них є безсмертні душі, для яких важливий піст, і високий інтелект, який здатен зрозуміти, що й для чого робиться? (Тут очевидний натяк на те, щоб під час посту не зводити самих себе до рівня тварин, яким просто обмежують їжу.)

Певне фізичне виснаження має свій сенс, коли людина кличе до Бога в якійсь справі цілою собою. Так, у тривозі, біді чи потрясіннях люди можуть цілими днями не їсти й не пити, бо вони «перемикаються» на інший рівень функціонування. До цього можна додати ще фактик із практики концтаборів, коли люди, не маючи чим жити, все одно «якось жили» певний час, багато хто і до звільнення дожив. Певно, і в роки Голодомору це було, просто там уже була безвихідь повна… і мільйони смертей. Але «щось таке є», на чому стоять і практики посту, і практики оздоровчих голодувань, хоча з принципово різних підходів. Певний час, певний рівень, коли обмежується наше звичне і «підключається» те, з чим ми рідко маємо прямий контакт. Наша природа — а ми всі, з тваринами включно, є «створінням», в одній біології створені, тільки в нас ще є розумна душа, — наша природа якось позасвідомо, суто технічно, фізично, називайте як хочете, з Богом Життя пов’язана напряму. Безпосередньо. Бо Він не просто створив цей світ, Він його (і нас) постійно підтримує в існуванні. І коли це існування, на суто фізичному, технічному, тілесному рівні зазнає певних обмежень, — та сама душа (з якою після первородного гріха у нас зв’язок порушений і погано встановлюється) разом із тілом починають волати до Бога, який нам це життя подає.

І от коли (якщо!) ця «фішка» спрацьовує, то піст і є дорогою людини до Бога. Бо вся суть усіх релігійних практик — це контакт із Богом. Ісихазм — це не просто «отак ляжемо і будемо дихати, поки в голові не запаморочиться, і назвемо це побожністю». Якщо практика ісихазму не наближає молільника до Бога Живого, то це нічим не відрізняється від «танців дервішів», де треба довго крутитися, щоб увійти в особливий стан свідомості (умовно кажучи, перемикання функцій мозку при перевантаженні центру рівноваги). Якщо щось зведене до рівня «роби так просто щоб робити так», то всі наші пости й молитви перетворюються на буддійський «молитовний барабан»: ти його покрути, і це зарахується за молитву. «Барабан за тебе помолиться». Інші релігії вже чудово знають всі ці сліпі завулки у пошуках Бога!

Отож як би так зробити, щоб добре і правильно. Тобто — як Бог хоче. А Бог, наскільки я розумію, хоче насамперед одного: свідомої участі, розумного виконання, а не «так треба». (Тут очевидний натяк на Папу Франциска і його осудження тих ситуацій, коли кажуть «так було завжди».) Бог, який створив людину на власний образ і подобу, це Жива Розумна Сутність, і найперше Він хоче, щоб Йому відповідали свідомо і з розумом. Інакше Йому так само будуть огидні наші пости і молитви, як свого часу — жертви і всепалення Ізраїля. Так випливає з Біблії. Сиди тут і думай, як ото поєднати суворість посту, розумну жертву і радість від очікування… Бо Він же сам сказав, що прийшов нам дати не просто життя, а повноту життя! А яка повнота життя, якщо обмеження?…

На початку Адвенту наш настоятель трошки розповів про адвентові покутні практики минулих століть. Про те, хто як постив, у які дні, наприклад, не їли м’яса, а в які — набілу, і коли був хліб з водою. Теж цікавий варіант. А найбільше мені сподобалось те, коли «їсти можна було все — але потрошку». Суть посту — обмеження. Хочеш зберігати повноцінне харчування, нормальне здоров’я, не падати з ніг на роботі (не ставати злим і роздратованим від голоду, даючи цим паскудне свідчення про християнство,) — то зберігай. Просто обмеж порції. Для того, щоб це було постом, і щоб цей піст був усвідомленим, цього достатньо!

А при цьому — їж, молись, радій))) От і буде тобі й Адвент, і «Різдвяний піст», і ніяких світоглядних чи побутових конфліктів.

 

 

 


У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity