Теофіл — той, що любить Бога

Роздуми над Словом Божим на ІІІ неділю Звичайного періоду, рік В

Ким був цей чоловік, Теофіл, якому адресує своє Євангеліє святий Лука? Євангеліст звертається до нього з такою повагою, що, схоже, це людина, яка займає важливе
становище в тогочасному суспільстві. Однак, крім його імені й того, з якою пошаною звертається до нього св.Лука, ми нічого більше про нього не знаємо. Тому екзегети
припускають, що, можливо, особа Теофіла вигадана, а його ім’я (Теофіл — той, що любить Бога) служить, щоб показати тих, до кого адресоване Євангеліє: до людей, які
щирим серцем шукають Бога і прагнуть Його любити.

А навіть якщо й жила така людина, для якої писав своє Євангеліє і Діяння Апостолів св.Лука, то все одно: Євангеліє Луки, так само як і решта Євангелій, та й загалом кожна
книга Біблії зокрема, адресовані саме тим людям, які щиро шукають Бога, намагаються Його зрозуміти, бо вони Його люблять.

Чи ми любимо Бога? Що це значить для мене — любити Бога? Чи це означає відчувати якісь піднесені почуття? Саме так сучасні люди часто трактують «любов»: пережити певні почуття до іншої особи. Але це звичайний егоїзм: я з тобою, бо мені приємно, зручно, я переживаю добрі почуття. Насправді любов — це те, що дозволяє людині, яку ми любимо, бути собою, навіть за ціну того, що мені це буде боляче, неприємно, некомфортно. А любов до Бога дозволяє Богові бути справді Богом в моєму житті. І саме тому, що я хочу дозволити Йому бути в моєму житті Богом, — я хочу пізнати Його, який Він є і Ким Він хоче бути для мене. Думаю, що саме це і є мета Євангелія: відкрити нам те, який Він є насправді.

Як пізнати Бога?

Сьогоднішній уривок із Євангелія, на мою думку, не випадково починає розповідь про Ісуса Христа з того моменту де Він читає пророцтво про себе самого. З одного боку, для того, хто хоче пізнати Бога, це виразна вказівка: якщо хочеш пізнати Бога — читай Біблію, читай Євангеліє, бо богодухновенні тексти можуть відкрити тобі правду про Бога і про себе. Біблія — це справді лист любові Бога до кожного, хто щирим серцем Його шукає.

З іншого боку, цей фрагмент показує спротив людей, які слухають Ісуса. Вони не хочуть вірити щирості Ісуса Христа: «Прийшов до своїх, — а свої Його не прийняли» (пор. Йн 1,11). Ісус Христос не відповідав їхнім уявленням про Бога! Якого Месію вони чекали? Сильного, могутнього, такого, який очолить військо, щоб вигнати римлян з їхньої землі, та зробить Вибраний народ могутнім і сильним. Ісус Христос, за їхніми міркуваннями, не годився для цього — що ж може зробити Син Теслі?

Часто помічаю, що ми, християни, так само очікуємо від Бога того, щоб виконав наші забаганки. Хочемо отримати благословення, щоб у бізнесі був прибуток, а працюємо при цьому в неділю; просимо Бога про здоров’я для дитини, а самі не сповідаємося чи ще гірше, ходимо до ворожок, екстрасенсів, читаємо гороскопи і носимо червону нитку на руці, так про всяк випадок… Одним словом — це Бог має нам забезпечити наше щастя згідно з нашим розумінням, а далі ми подумаємо, чи бути Йому вірним. Будьмо щирі: така постава це не віра, а прояв магічного світогляду, в якому божество служить інструментом для нашого задоволення.

Віра ж дозволяє Богові бути собою, закладає поставу смирення, без якого не може бути й самої віри. Смирення це не самоприниження; це розуміння того, що Бог має бути Богом. Він не буде присовуватися до моїх уявлень про Нього, щоб мені було комфортно, а радше лагідно дозволить мені поступово доростати до того, коли я нарешті зрозумію те, що Бог є прекрасною, дивовижною Таємницею, торкнутися якої можна лише схиливши свої коліна та прийнявши Його волю. І тоді зрозумієш, як сильно Він вірить у тебе.