Корифеї сучасного атеїзму висміювали ідею Бога, а їхні сподвижники пророкували хвилю атеїзму, яка потопить усі християнські конфесії. Одначе цей так званий Великий Атеїзм «тане просто на наших очах», — зазначає католицький журналіст Мет Арчболд. На зміну атеїзму, пише він, приходять магія й окультизм.
Обговорюючи цю проблему на шпальтах «National Catholic Register», Арчболд звернув увагу на певні подібності та прецеденти в історії, зокрема в англійському протестантизмі на рубежі ХІХ і ХХ століть.
Окультизм замість атеїзму
Мет Арчболд нагадав: у 1970 році Pew Research Center підрахував, що атеїсти становлять 3% жителів США, але до 2023 року цей показник збільшився лише до 4%. У цьому контексті публіцист звернув увагу на те, що «місце атеїзму тепер займають магія та окультизм».
«На початку ХХ століття теорія еволюції Чарльза Дарвіна послабила тиск християнського світосприйняття на західні уми. Усілякі ідеології, бачення та віри кинулися заповнити цю порожнечу. Тоді як багато хто прийняв атеїстичний матеріалізм, раціоналізм і євгеніку — інші, підозрюючи, що в цьому світі є щось більше, ніж виживання найбільш пристосованих, звернулися до Таро, астрології та алхімії. Дехто — зокрема, видатний поет Вільям Батлер Єйтс (1865-1939), занурився в небезпечний світ містики».
Саме тоді зріс інтерес до масонства. Деякі люди шукали знань у розенкрейцерів або в таких організаціях, як Герметичний Орден Золотої Зорі (окультно-езотеричне об’єднання, засноване в другій половині ХІХ століття в Лондоні).
Навіть католицький письменник Г. К. Честертон (1874-1936) зізнався, що в той час «возився» зі спіритизмом, використовуючи дошку віджа. Пізніше він сам застерігав від цього, написавши:
«Єдине, що я можу сказати з цілковитою впевненістю про цю містичну і невидиму силу, — це те, що вона бреше. Обмани можуть бути жайворонками, можуть бути приманками для спокушуваної душі, можуть бути тисячею інших речей. Хай би чим вони були, вони не говорять правди ні про той світ, ні про цей».
Зацікавленість Єйтса, своєю чергою, випливала зі вкоріненості цивілізації в раціоналізмі. Йому не подобалося, що світські філософські системи роблять людей сліпими на красу, таємницю та глибші сенси світу. «Декарт, Локк і Ньютон забрали у нас світ, а взамін дали нам його екскременти», — образно й гірко писав ірландський поет у щоденнику.
Роби, що хочеш, і це буде законом
Великим пропагандистом окультизму в Англії, Італії, а потім і в Сполучених Штатах був Алістер Кроулі (1857-1947). У праці під назвою «The Amalantrah Working», опублікованій у квітні 1904 року, він стверджував, що зіткнувся з потойбічною істотою на ім’я Айвасс, яка надихнула його створити нову релігію під назвою Телема. Нова релігія мала базуватися на мантрі «Роби, що хочеш, (це й буде) весь закон».
На думку Кроулі, християнство незабаром мало бути повалене і відкинуте. Його ідейними побратимами були співвітчизник, письменник і есеїст Олдос Гакслі (1894-1963), австрієць Альфред Адлер (1870-1937) — один із батьків сучасної психології, британський дитячий письменник Роальд Дал (1916-1990) та американець Рон Хаббард (1911-86) — засновник саєнтології.
Репутація Кроулі не тільки витримала перевірку часом, але й зросла після його смерті в 1947 році. Його життя і творчість відіграли важливу роль, зокрема, у літературних творах окультиста Вільяма С. Берроуза, а також гуртів «The Beatles», «Led Zeppelin» і «The Rolling Stones». На нього також посилалися Девід Боуї, Оззі Осборн, Тімоті Лірі та багато інших.
Мет Арчболд також зазначив, що книжки окультиста Кроулі надалі добре продаються. Опитування BBC 2002 року поставило Кроулі на 73 місце серед найбільших британців усіх часів. Він випередив Джеффрі Чосера та Дж. Р. Толкіна!
На думку американського католицького журналіста, мантра Кроулі домінує в нашій культурі.
«Це може бути прапором, під яким крокує сучасна західна цивілізація. Такі гасла, як ‘Живи своєю правдою’ і ‘Ти це зробиш (по‑своєму)’, несуть той самий посил, що й слоган Телеми: ‘Роби, що хочеш, і це буде законом’».
Рух Нью-Ейдж також посилається на ці ідеї. Минулого року «New York Times» опублікувала статтю, в якій хвалили «шість чудових романів про відьом для дітей і підлітків». Єльська «Divinity School» нещодавно змусила студентів вивчати різні окультні заклинання в межах осінньої програми. «Почесний коледж» Арканзасу запропонував власний курс чаклунства, стверджуючи, що «магія реальна; це дає маргіналізованим людям можливість здійснити еволюцію та допомагає пояснити те, що ще не пояснене. (…) Ми представимо магію як значущу культурну практику. Водночас ми пропонуємо співпрацю з істотами-нелюдьми, щоб дати собі раду зі зростанням страхів щодо соціальної нерівності, глобальної економічної невизначеності й недовірою».
Люди прагнуть надприродного
Публікації та інформаційні сервіси некритично описують ці зміни в напрямку магії та окультизму. Зараз у спільноті #WitchTok на тікТоку — 6,8 мільйона публікацій. Сучасні знаменитості часто демонструють шанувальникам різні окультні символи, а деякі з них відкрито займаються чаклунством. Багато кабельних станцій транслюють шоу «полювання на привидів», у яких люди безтурботно спілкуються з цими духами. (Згадаймо «Битви екстрасенсів» у радянському та пострадянському телеефірах, кількість книжок про магів, чарівників, відьом, темних ельфів та інше у наших книгарнях. — Прим. пер.)
«Хоча за цю проблему почасти відповідають засоби комунікації, — пише Арчболд, — Церква також повинна прийняти відповідальність за ситуацію». Він послався на британського історика Томаса Голланда (1968 р.н.), який — хоч сам англіканець — дуже поважає Католицьку Церкву. За словами Голланда, керівники християнських Церков, «замість говорити пророчим голосом, пояснюючи людям, зануреним у смуток і тривогу, як саме мертві воскреснуть у вогні до вічного життя; замість проповідувати чудеса і таємниці, — говорять як менеджери середньої ланки. (…) Люди хочуть надприродного, дивного, чого не отримаєш від політичних платформ». За словами Голланда, «парафіяни сьогодні, швидше за все, почують проповіді, більше схожі на інтеграційні заняття в коледжі, аніж на неймовірні історії про чудеса, воскресіння й мучеників».
Виходячи з цих слів, Мет Арчболд завершив статтю власним Символом віри:
«Католицизм, із його таємницею та епічними битвами між добром і злом, повинен закликати непокірні душі додому ‘останньою сурмою’ (пор. 1 Кор 15,52). У той час як світ вводить нас в оману щодо того, що таке жінка чи що таке людське життя, — саме відмінність Церкви та її непохитне стверджування правди привабить тих, хто шукає міцної опори в постійно мінливих пісках».