25 січня минуло 60 років від першого звіщення наміру папи Йоана ХХІІІ скликати до Ватикану всіх католицьких єпископів для участі у Вселенському Соборі.
У неділю, 25 січня 1959 р., урочистим богослужінням у папській базиліці святого Павла за мурами завершився Тиждень молитов за єдність християн. Саме за цієї нагоди Святіший Отець Йоан ХХІІІ оголосив присутнім кардиналам, яких було близько 20-ти, про своє бажання скликати ІІ Ватиканський Собор. Крім цього, він повідомив також про бажання скликати Синод Римської дієцезії та осучаснити Кодекс канонічного права, пише Vatican News.
Народження ідеї та мета скликання Екуменічного Собору
Не лише для кардиналів, присутніх на богослужінні в базиліці святого Павла, звіщення про скликання Собору стало вражаючою новиною. Після проголошення папського наміру не пролунало оплесків, а серед кардиналів запала глибока тиша. Більшість тогочасних найближчих співробітників Вселенського Архієрея не поділяли думки Святішого Отця щодо необхідності проведення такого заходу, й кожен подавав свої суб’єктивні причини.
Йоан ХХІІІ говорив про це бажання не раз, зокрема, під час відвідин Болгарії, Туреччини, Греції та Франції. Про це знав також і його секретар, отець Лоріс Франческо Каповілья, з яким за два дні після свого обрання на Петровий престол, після вечірньої молитви Розарію, Йоан ХХІІІ поділився ідеєю скликати Вселенський Собор. Про прагнення Святішого Отця знали також і його сповідник, деякі кардинали та єпископи. А 20 січня 1959 р., як записано у щоденнику Папи, також і кардинал Тардіні, тодішній Державний секретар Апостольського Престолу, був ознайомлений із цим його наміром.
Головним бажання св.Йоана ХХІІІ було омолодити Церкву, яка, на його переконання, мала бути не музеєм, а плідним садом. Також він прагнув дати голос церковній універсальності та єпископській колегіальності й разом із єпископами всього світу замислитися над «знаками часу» заради кращого виконання місії Церкви. Для здійснення таких благородних цілей найвідповіднішим засобом, без сумніву, був Вселенський Собор.
Довіра Йоана ХХІІІ до Бога
Як зазначають історики, що досліджували Собор, рішення Папи скликати його передусім вказує на велику довіру, яку він покладав у Господі. Адже цей намір вимагав подолання чисельних труднощів і стереотипів, зокрема тих, що були пов’язані з догматом про непомильність Єпископа Рима та заохочували до відкинення колегіальності у Церкві. Саме така довіра до Бога спонукала Папу не відкинути натхнення щодо Собору, хоча бракувало відповідей на численні питання, пов’язані з організацію та проведенням такого масштабного церковного заходу.
Кристалізування ідеї
Оголосивши про скликання Собору, Святіший Отець ще не мав чіткого бачення усієї картини; залишались невизначеними багато організаційних питань: місце проведення, тривалість, процедура, назва. Наприклад, про те, що Собор називатиметься «Другим Ватиканським», стало відомо тільки в липні 1959-го. Місцем проведення обрано базиліку святого Петра, хоча у той час не виключалась можливість проведення також і в інших папських базиліках Вічного Міста. Однак одне було чітко відоме: Собор необхідний, щоб оновити стратегію Церкви, омолодити її, осучаснити душпастирство, беручи до уваги нові виклики часу.
фінансово.
Щиро дякуємо!
