Свідчення

Чекаючи на смерть дитини, думала: а що відчувала Марія?..

11 Лютого 2019, 18:17 4988

Замість прати сорочечки і вибирати візочки, я спостерігала, як змінюється моє тіло, і плакала перед дзеркалом.

Найгіршим було очікування: спершу на почергові обстеження, а потім — на смерть моєї дитини. Я тоді замислювалася, а що відчувала Марія? Чи могла Вона знати, що Син, якого Вона народить, помре? І що Він помре на хресті?

Вагітність — час очікування на прихід нового життя — мав бути щасливим і спокійним. Кожна мама дев’ять місяців готується до зустрічі зі своїм дитям очі-в-очі. В телебаченні й газетах повно усміхнених жінок у благословенному стані, яким експерти радять, як готуватися до пологів.

Шкода тільки, що ті самі медіа нічого не кажуть про те, як у спокої і з надією пережити той час, коли життя, яке носиш під серцем, може згаснути передчасно. Коли лікарі не дають шансів, що воно виживе, пропонують аборт і ніщо не вказує, що вдасться цю вагітність доносити і зрештою притулити своє здорове живе маля до грудей.

Пауліна, мама трирічної Майї, поділилася своїм досвідом складної вагітності, віри в Божу опіку та чудо життя.

 

Серце моєї дитини

Бог є і був у нашому житті дуже важливим. Ми стараємося жити так, щоб Його присутність супроводжувала нас щодня в тому, що ми робимо і переживаємо. Вагітність ми планували, застосовуючи природні методи. Я щасливо завагітніла, хоча лікарі говорили про труднощі з зачаттям, через нерегулярність циклу.

Вже тоді я собі обіцяла, що, очікуючи на народження дитини, щодня молитимуся розарій, просячи про благополучні пологи. Ця форма молитви здавна була мені близька, бо вона дозволяє продумати те, що лежить на серці, і відчути спокій, який плине з опіки Божої Матері.

Спокій просто від Марії був мені тоді особливо потрібний, бо вже від початку вагітності з’явилися проблеми. Спершу відшаровувалася плацента, потім була непевність гінеколога під час УЗД, чи серце моєї дитини не б’ється поза грудною кліткою, вміщене у шкіряній «торбині», яка утворилася на її животику з пуповини.

 

Що думала Марія?

Пам’ятаю як сьогодні: мама мене заспокоювала, кажучи, що це напевно «втягнеться» (була така можливість) і що все буде добре. А я дивилася на знімок УЗД і плакала, думаючи, як таке велике щось може зникнути! Найгіршою в цьому випадку була невпевненість, що буде далі — і чекання, спочатку на наступні обстеження, а потім (як мені тоді казали) — на смерть моєї дитини.

Чи до цього взагалі можна приготуватися? Я тоді замислювалася, що відчувала Діва Марія. Чи могла Вона знати, що Син, якого Вона народить, помре? І що помре на хресті?

Я, чекаючи на наступні діагнози, візити, обстеження і консультації — замість вибирати повзунки і коляски, як інші щасливі мами, — спостерігала, як змінюється моє тіло, і плакала перед дзеркалом.

 

Молитва й очікування на смерть

Той тяжкий час мені допомогли пережити не лікарі чи психологи, а сім’я, друзі й віра. Хоч я була сповнена острахів, та молитва давала мені надію, і надалі дає таке почуття безпеки, що — неважливо, що діється, але я знаю, що з Божою допомогою витримаю.

Насамперед я молилася до св.Рити, покровительки у безнадійних справах, просячи про заступництво, про чудо зцілення для моєї ненародженої донечки.

Коли, однак, кардіолог повідомив, що серце дитини сповільнилося до 30 ударів (замість близько 120) і вже тільки питанням часу було, коли воно зупиниться, я на чудо вже не чекала. Я просила Бога, щоб моя кровиночка не страждала, щоб вона відійшла у спокої, — хоч моє серце розбилось би на тисячу осколків і не знаю, як би я їх назад поскладала.

Вочевидь, була спокуса перервати вагітність, і ми розмовляли про це з чоловіком, змучені поганими відомостями, браком хоч якоїсь надії. Все вказувало на те, що наше кохане янголятко відійде.

 

Богу подяка!

Бог, однак, хотів інакше. Я не знаю і ніколи не дізнаюся, чому. Може, тому, що бачив, яка я слабка, бачив мій плач, сумніви, вагання? А може, тому, що знав, що я потягну тягар опіки над неповносправною дитиною і виборю для неї гідне життя???

Перше чудо сталося, коли серцебиття Майї стабілізувалося. Ми з чоловіком подумали, що Бог дає нам знак, що Майя хоче жити, хоче бути з нами, хоче нас побачити, почути. Пам’ятаю, що я тоді мала претензії до Бога, чого ця дитина від мене хоче, чому не відійде у спокої та не звільнить мене від необхідності тяжких рішень. Один раз вона зі мною майже прощається, а потім хоче жити. Я тоді була страшенно розчавлена, але зрештою ми вирішили поборотися за Майю.

Якщо Бог дав їй (і нам) шанс, то ми вирішили його використати, і стали молитися за заступництвом св.Йоана Павла ІІ. Коли Майя прийшла на світ, ми пізнали ще іншого святого, Шарбеля. Дістали його олійку, Майя отримала Таїнство Помазання хворих. Милосердя Боже здійснилося, і стан нашої донечки почав покращуватися.

Хоч нам надалі було тяжко, то ми ще мали досить сил і жертовності для боротьби за поліпшення її стану і полегшення нормального функцуіонування. Зараз Майї три роки і вона — усміхнена, енергійна, балакуча дівчинка, яка нічим не відрізняється від інших дітей (хіба що шрамами на животі й шиї). Богу подяка!

Переклад CREDO за: Катажина Кулявік, Aleteia

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: