Роздуми над Першим читанням на вівторок VI тижня Звичайного періоду
Побачив Господь, що людська злоба на землі велика та що всі задуми їхнього серця увесь час тільки злі, і розкаявся Господь, що створив людину на землі, тож страждав у своєму серці; і сказав Господь: «Знищу з лиця землі людину, яку Я сотворив: від людини до скотини, плазунів та птиць небесних; бо каюсь, що створив їх». Та Ной знайшов ласку в очах Господніх. Господь сказав до Ноя: «Увійди ти і вся твоя родина в ковчег, бо тебе одного з цього роду побачив Я праведним переді Мною. Зі всякої чистої скотини візьмеш по семеро до себе, самців і самиць, а з нечистої скотини по парі, самця й самицю. Також з птаства небесного по семеро, самців і самиць, щоб зберегти живим насіння по всій землі. Ще бо сім днів, і Я пошлю дощ на землю, сорок днів і сорок ночей, і вигублю з лиця землі всі сотворіння, які Я створив». І зробив Ной усе, як велів йому Господь. І сталося, по семи днях хлинули води потопу на землю.
Бут 6,5-8; 7,1-5.10
Початок сьогоднішнього читання страшний. Людина своїми вчинками доводить до того, що Господь «страждав у своєму серці»! Він розкаюється в тому, що створив людство. Зло людей завдає страждання Богу, бо Він — не байдужий егоїст.
А людина має розуміти, що її зло, як лавина, накриває увесь створений світ. Бо постраждає не лише вона сама, але й тварини та всі інші створіння. Мій гріх робить гіршим увесь світ.
Господи, як Ной, хочу знайти ласку в Твоїх очах. Нехай моє життя робить кращим цей світ і не завдає Тобі болю!
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
