Під час Великого Посту з Літургії зникає слово «Алілуя». Звідки воно взялося, що означає і чому ми відмовляємося від нього на 40 днів?
«Алілуя» в Біблії
Заклик (інакше — акламація) «Алілуя» походить із Біблії. В Старому Завіті воно згадується 26 разів, з яких 25 — у Псалмах і один раз у хвалебному гімні Товита-батька в 13-му розділі Книги Товита.
У Новому Завіті «Алілуя» з’являється чотири рази: тільки в Одкровенні й завжди як елемент гімну або вигуку на честь Бога. Зрештою, таке значення цього слова. Єврейське «halelu-Jáh» дослівно означає «славте Ягве», тобто Бога.
Отже, «Алілуя» — це завжди радісний вигук хвали в ситуаціях, коли промовець хоче висловити поклоніння, захоплення, віддати честь або подяку Богові за Його діла. Найбільшу кількість «Алілуя» можемо побачити в так званому Hallelu (тобто Псалмах від 113 до 118), який співають під час свята Пасхи, прославляючи Бога за чудесне зцілення і вихід із єгипетської неволі.
«Алілуя» в Літургії
Із юдейської літургії «Алілуя» природним чином перейшло до християнської Святої Меси, зберігши свій зміст і характер акламації зібраного люду на славу Бога. У євхаристійній Літургії ця акламація знайшла своє особливе місце в формі співу перед Євангелієм; цим співом Церква вітає Господа, який приходить і промовляє у своєму слові.
З огляду на піднесений, радісний і славословний характер цієї акламації, її завжди співають. «Алілуя» не читають, отже — якщо його не співають, то треба просто оминути.
Великий Піст без «Алілуя»
Колись давно в традиції Західної Церкви було прийнято заміняти акламацію «Алілуя» так званим tractus, місце якого зайняла сьогодні акламація «Слава Тобі, Слово Боже» або «Хвала Тобі, Царю віків».
У зв’язку з цим у Середньовіччі розвинулися навіть окремі обряди прощання з «Алілуя» напередодні Великого Посту і його привітання у Пасхальну ніч. Ця практика невідома у Східних Церквах, де «Алілуя» викристовується в Літургії протягом усього року без винятків.
Чому ми не співаємо «Алілуя»?
Перша й очевидна причина пов’язана з покаянним і рефлективним характером Великого Посту. «Алілуя» — це радісний за своєю природою заклик, який ніби не пасує періоду, що асоціюється у нас із покаянням та умертвленням.
Однак тут ідеться про щось більше, ніж тільки «щоб було сумніше». Тимчасова відмова від «Алілуя» виконує приблизно ту ж саму функцію, що і великопісна покута, відречення, аскеза. А оскільки вони не є метою самі по собі, а мають завданням підготувати нас до Великодніх свят, то відсутність «Алілуя» має пробудити в нас тугу за Пасхальною ніччю, коли співаємо цю акламацію з усією силою, вдячні та щасливі спасінням, яке дарував нам Христос.
Відсутність «Алілуя» під час Великого Посту — це не так чергове «умертвлення», як обітниця, заповідь, тиша, повна напруження та очікування, з яких у ніч Воскресіння вибухне потужний спів радості відкупленого люду.
Із тієї ж причини, що й «Алілуя», на час Великого Посту зникає з Літургії також гімн «Слава во вишніх Богу», за винятком свят і врочистостей (але не неділь, хоча вони як такі — не пісні дні). Також варто знати, що літургійні приписи на час Великого Посту забороняють прикрашати вівтар квітами та обмежують використання органу для супровіду співу зібраних.
фінансово.
Щиро дякуємо!
