Не хочу, щоб для моєї дитини Великдень асоціювався з кіндер-сюрпризом

Легко захопити дитину персонажем з коміксу або кіндер-сюрпризом. Але чи ми зможемо захопити її Ісусом і Його любов’ю до нас?

Це великий виклик для нас — батьків.

Шоколадні свята

Я входжу до супермаркету. Вже від входу перед очима постають стоси шоколадних смаколиків із «великоднім» мотивом. Усе скероване до наймолодших клієнтів. Проходжу обік досить байдуже й чую коротке висловлювання, скероване до працівника магазину, який розкладає товар:

«Ой, вже чутно, що свята йдуть. Повсюди ці шоколадні яйця. Треба моїм онукам купити, бо вони тільки на це й чекають. Тільки ось що тут вибрати…»

У цій фразі мене вразили два моменти. По-перше, хтось відчуває, що наближаються свята, бо бачить виставку шоколадок. Це сумно. По-друге, діти очікують свят, бо дістануть цукерки. Я знаю, що це лиш кілька слів, вирваних із контексту; але зізнаюся, що вони наштовхують на роздуми.

Насамперед — на тему того, чи дітям не представляють Великодніх свят надто солодкаво, прикрашаючи ці події кольоровими яйцями, смачними солодощами і ще, може, обливанням водою в понеділок, де є ця традиція. Все це, хай там як, велике задоволення для дітей, і я не пропоную ці звичаї усунути. Однак запитаймо себе: чи ми пробуємо включити свою дитину в найважливіші події свят Великого Дня?

Діти бачать більше, ніж нам здається

Ну що ж, щодення літургія Великого Тридення і два наступні дні на Месі — це може бути великим викликом для дитячої терпеливості, особливо тоді, коли дитина ще настільки мала, що не зовсім розуміє, що відбувається. Але, якщо лиш це можливо, спробуймо зробити дитину свідком цих великих днів. Що ми можемо зробити, щоби час у храмі не був для дитини нудним обов’язком?

По-перше, розповідайте

Діти люблять нові, цікаві події, а наша розповідь з огляду на ці обставини — надзвичайно важлива. Малюки часто не розуміють усіх слів, але читають наші емоції та спосіб, у який ми щось їм представляємо.

Нелегко говорити про ці найскладніші справи — зокрема, про смерть і страждання. Якщо, однак, про це взагалі не говорити, це означає, що ми зовсім не пробуємо наблизити дитині любов Ісуса, яка виражається в кульмінаційних моментах Великодня. Тоді не дивує факт, що для дітей найважливішими постатями свят стають овечки і зайчики, а не Ісус. Якщо ми, дорослі, не зробимо Христа своєрідним «супер-героєм» цих днів, то ніхто за нас цього не зробить.

По-друге, показуйте

Коли слів замало, на допомогу нам приходять дитячі книжки, аудіо, пісні для найменших… Все те, що допоможе їм глибше увійти в цей важливий час. Вочевидь настільки, наскільки їм дозволяє їхній вік на цей момент. Як ми готуємося до свят, так варто й нашу дитину приготувати до них заздалегідь.

Тоді в нас буде шанс, що дитя буде уважнішим до подій Великого Тижня. Навіть якщо цієї уваги буде одна хвилина — може, буде помічено, що скульптура Ісуса зникла з облаштованої в храмі гробниці, або що священик комусь обмиває ноги в церві, — може, тільки це, а може, і цього вистачить, щоб принести добрі плоди.

Нехай це буде винятковий час

Навіть якщо вам здається, що ваші діти ще замалі, або що вони ще не розуміють, або що й не мусять розуміти, — вони бачать вас і вчаться через споглядання. Я не хочу сказати, що солодощі та інші розваги, якими супроводжуються свята, це щось погане, але будьмо людьми свідомими і спробуймо показати нашим дітям, що в цей час найважливіше. Даймо їм відчути, що це особливий день і особлива радість, — але покажімо їм справжнє джерело цієї радості.

Переклад CREDO за: Марта Вольська, Aleteia