Роздуми над Першим читанням на п’ятницю у Великодній октаві
Тими днями, коли Петро і Йоан промовляли до народу після того, як зцілився кульгавий, підійшли до них священики, начальник сторожі храму та садукеї, обурені тим, що вони навчали народ і проповідували воскресіння з мертвих в Ісусі. Вони наклали на них руки і посадили у в’язницю до ранку, оскільки був уже вечір. Проте багато з тих, які чули слово, повірили; кількість чоловіків сягала п’яти тисяч.
А наступного дня в Єрусалимі зібралися їхні начальники, старші й книжники; і Анна – первосвященик, і Каяфа, і Йоан, і Олександр, і всі інші, які були з первосвященичого роду; поставивши їх посередині, вони допитувалися: «Якою силою чи яким ім’ям ви це зробили?»
Тоді Петро, сповнений Святим Духом, сказав їм: «Начальники народу і старші! Якщо нас нині допитують про благодіяння недужому: через що він був врятований, то хай буде всім вам і всьому народові ізраїльському відомо: через Ім’я Ісуса Христа, Назарянина, якого ви розіп’яли, якого Бог воскресив із мертвих; через Нього оцей стоїть перед вами здоровий. Він є камінь, відкинутий вами, будівничими, – камінь, що став наріжним. І в нікому іншому немає спасіння, бо під небом немає іншого імені, даного людям, яким належить нам спастися!»
Діян 4,1-12
Церква продовжує робити свої перші кроки: перша проповідь, перше зцілення, перше ув’язнення. Діють апостоли, але в центрі уваги постійно той, хто важливіший: Ісус Христос, Назарянин. Це Христос зцілює, це Його Ім’я спасає: «І в нікому іншому немає спасіння, бо під небом немає іншого імені, даного людям, яким належить нам спастися!» Навіть після в’язниці вони не бояться і свідчать. Апостоли постійно свідчать про перемогу Христа, про любов, про милосердя, навіть після в’язниці. Свідчать, що єдиним наріжним каменем, на якому треба будувати дім свого життя, є і залишається Христос. Що єдиним іменем, яким спасаються, є ім’я Ісуса.
Ісусе, дай мені незламність у свідченні про Тебе!
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія