Одразу після народження Нік потрапив на всиновлення. Коли йому сповнилося три роки, він почав ставити складні запитання: чому в мене нема ніг? Чому мені бракує пальців?
Як пояснити малій дитині, що з нею це сталося тоді, коли її пробували вбити хірургічним абортом?
Він народився 1996 року в Росії сильно недоношеним. Його біологічні батьки походили з Сибіру і майже єдине, що про них відомо, — це те, що на 24-му тижні вагітності мати вирішила зробити аборт. Хоча це звучить шокуюче, то, наприклад, у Великій Британії сьогодні абортування можливе на цьому етапі розвитку дитини навіть без надання вагомої причини.
Борець, хоч і без ніг
Прийомні батьки Ніка мешкають у США, а крім нього, вони мають ще трьох біологічних і п’ятьох інших прийнятих дітей. Від початку вони були рішуче налаштовані дати йому шанс на якнайбільш нормальне життя і показати, що він не гірший за своїх ровесників. Вони подбали про те, щоб він якомога раніше отримав протези і — згідно з тим, що каже мама — навчився ходити на них за два тижні, що можна визнати рекордним строком.
Він грає у футбол, баскетбол, бейсбол і займається боротьбою. В цьому останньому виді спорту Нік досягає вражаючих успіхів і виграє більшість турнірів, також і з повністю здоровими борцями.
«Ідеться про самодисципліну. Є багато того, чого ти не любиш, увесь цей тяжкий труд, щоб триматися в тонусі. Муситимеш зіткнутися з багатьма бар’єрами, але зрештою їх вдасться подолати», — сказав він в одному з інтерв’ю.
Фото з: Nik Hoot .Living Proof
Живий доказ
Нік добре знає свою історію і не приховує, що те, що сталося, певним чином тяжіє над його життям. Він замислюється, чи це би виглядало інакше, якби той день, коли невідома йому людина, намагаючись його вбити, відірвала частини його тіла, ніколи не настав. Сам себе він називає «живим доказом» — того, що аборт не може бути хорошим розв’язанням.
Він знає, що десь на світі є його рідна сестра. Вже не запитує, чому саме в нього намагалися відібрати шанси. Тепер він зосереджується на тому, щоб якнайкраще використати те, що має, а його приклад самозречення надихає багатьох, на чолі з молодшими братами й сестрами, які вбачають у ньому взірець для наслідування. Мама, однак, інколи згадує, як сильно вона мріє про те, щоб її син міг відбути море й пісок під ногами, щоб на пляжі зарився по кісточки в грузьку землю… «Я б хотіла, щоб він не мусив жити з наслідками вибору, зробленого кимсь іншим», — каже вона.
Недавно Нік вирішив зробити собі татуювання з написом «I can only imagine» («Я можу тільки уявити») і трояндами на кінцях літер. Коли мама спиталася, чи він мав на думці щось конкретне, хлопець відповів, що хоче таким чином символічно вшанувати дітей, які так і не дістали шансу на життя. «Я можу тільки уявити, ким би вони були в майбутньому», — пояснює Нік.
Переклад CREDO за: Ева Рейман, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
