Півстоліття тому, 8 травня 1969 р., Апостольською конституцією «Sacra Rituum Congregatio» папа св.Павло VI створив Священну конгрегацію в справах канонізацій та Священну конгрегацію Божественного культу.
Цим документом він розділив між двома дикастеріями обов’язки, які досі виконувала Священна конгрегація обрядів, повідомляє Vatican News.
Святість — найцінніший діамант Церкви, знак того, що плід здобув повноту зрілості на Небесах. Із часів Другого Ватиканського Собору почало утверджуватися усвідомлення загального покликання до святості, адже спасіння, довершене Христом, призначене для кожної людини. Тож саме в дусі реформ, започаткованих Собором, св.Павло VI вирішив розділити обов’язки тодішньої Священної конгрегації обрядів між двома відомствами, одне з яких займатиметься літургією, в інше — канонізаційними процесами.
Це рішення увінчалося оприлюдненням 8 травня 1969 року Апостольської конституції «Sacra Rituum Congregatio».
Як було раніше?
До 1969 року канонізаційними справами займалася Священна конгрегація обрядів, яку 22 січня 1588 року заснував папа Сикст V. Її завданням було впорядкування культу та проведення канонізаційних справ, адже, по суті, кожний канонізаційний процес завершується впровадженням нового святого до культу Церкви.
Ідея папи Павла VI не була чимсь абсолютно новим. Про розділення цих функцій згадував ще святий Пій Х, даючи вказівки для Комісії з питань реформи Римської курії. Але тоді це починання не набуло подальшого розвитку.
Нова Апостольська конституція
Тож Апостольською конституцією «Sacra Rituum Congregatio» святий папа Павло VI створив нову Конгрегацію, повністю присвячену святим. Це стало відповіддю на «необхідність оновити законодавство, що стосується справ визнання святості, відповідно до вимог нашого часу», — читаємо в документі.
Нове відомство очолив кардинал Паоло Бертолі з титулом префекта. Йому були підпорядковані три відділи: судовий, що займався вивченням прохань про початок нових процесів і розслідуванням щодо чудес; відділ Генерального промотора віри, що займався дослідженням письмової спадщини Слуг Божих і такими питаннями, як мучеництво, героїчний вимір чеснот, підтвердження стародавніх культів, надання титулу Учителя Церкви; та історично-агіографічний.
Нині Конгрегацію в справах канонізацій очолює кардинал-префект Анджело Амато.
Плоди реформи
Після реформи 1969 року відзначено неймовірний розквіт канонізаційних процесів. Справді, кількість процесів, звершених за останні півстоліття, перевищує проведені протягом попередніх 350 років! Однією з причин стало пришвидшення процедури, пов’язане не в останню чергу з тим, що промоторами справ стали дієцезії та Інститути богопосвяченого життя, в лоні яких відбувається значна частина процесів, а ті вже на певному етапі прибувають до Рима.
Це дозволило по-справжньому підкреслити універсальний вимір святості в Церкві, так що кожна країна світу може сподіватися на прославу на вівтарях своїх синів і доньок, а ордени та згромадження — визнання святості своїх засновників.
Святіть не має ні географічних кордонів, ні вікових обмежень. Щороку ми стаємо учасниками та свідками прослави людей різних станів, різних професій, різного віку. Місцем освячення може стати світ політики, святість може проявитися через захист невинності аж до мучеництва… Святі живуть між нами. Зрештою, якщо ходимо в Христовому світлі, ними можемо стати також і ми…
фінансово.
Щиро дякуємо!
