Може здаватися, що ми знаємо про нього геть усе, проте насправді він приховує багато секретів. Представляємо 5 історій про паризький Нотр-Дам.
Собор Паризької Богоматері не припиняє захоплювати. З моменту свого створення він залишається одним із символів Парижа і Франції. Саме тут відбувалося безліч історичних подій, які назавжди залишили свій слід у серцях людей: виставлення тіла святого Людовика, відкриття процесу реабілітації святої Жанни д’Арк, присвячення Французького королівства Діві Марії Людовиком ХІІІ. Список дуже довгий.
Сьогодні все вже сказано й написано про собор, проте широкий загал може не знати цих вражаючих подій в його історії. Ось кілька незвичайних фактів про Нотр-Дам, які варто знати.
1. Усі дороги беруть свій початок у підніжжя Нотр-Даму
На кафедральній площі знаходиться ледь помітний віховий камінь. Це нульова точка французьких доріг. Що це? Нульова точка — це нульовий кілометр шляхів, що виходять зі столиці. Використовується він як відносний пункт для підрахунку відстані від Парижа до інших міст. Знаходиться він зразу перед входом до собору, близько 50 м від вхідних дверей. Знак у формі троянди вітрів, у якій вигравіювано восьмикутний бронзовий медальйон, обрамлений плитою з написом «нульова точка французький доріг». Цю таблицю було офіційно установлено 1924 року.
2. Справжні голови царів Ізраїлю знаходяться у музеї Клюні
Варто лишень підвести очі до неба, щоб насолодитися прекрасною галереєю 28 царів Ізраїлю, розміщеною на фасаді Нотр-Даму. Та якщо виникне бажання подивитися на справжні обличчя цих скульптур, потрібно піти до музею Клуні в Парижі, де вони насправді зберігаються. Під час Французької революції революціонери, гадаючи, що це голови французьких королів, вирішили їх постинати. Про закопані в землі голови забули до 1977 року. Саме тоді знайшли 21 голову під час будівельних робіт на ділянці певного готелю у ХІХ районі міста. Це незвичайне археологічне відкриття вважається одним із найважливіших в ХХ столітті. Воно дало історикам мистецтва неоціненні знання на тему скульптури ХІІІ століття в Парижі.
3. Собор ледь не знесли
У ХІХ ст. ще задовго до реставраційних робіт Віолле-ле-Дюка, кафедральний собор був настільки занедбаний, що влада міста замислювалася над цілковитим його знесенням. Проте Віктор Гюго — великий шанувальник цієї будівлі— саме тоді, у 1832 році, написав роман «Собор Паризької Богоматері», бажаючи привернути увагу суспільства до майбутнього цієї святині. Розпочався потужний громадський рух і багато парижан знову почали цікавитися своєю спадщиною. Завдяки своєму роману Віктор Гюго вдихнув у цю пам’ятку архітектури нове життя і так врятував собор Паризької Богоматері від жахливої долі.
4. Химери встановив французький архітектор Віолле-ле-Дюк
Завдяки ним собор здобув більше популярності. Вони часто зображені на листівках. Химери, що гордо здіймаються над столицею, походять з ХІХ ст., на відміну від гаргуйлів, які оздоблюють собор ще з часів його будівництва. Під час реставраційних робіт Віолле-ле-Дюк вирішив додати ці істоти, бажаючи створити фантастичну атмосферу Середньовіччя саме так, як його сприймали у ХІХ ст. Встановлені на вершині собору монстри ніби з захопленням спостерігають за містом, що лежить біля їхніх ніг.
5. Собор перетворили на «храм розуму»
У часи Французької революції багато церков перетворили на «храми розуму», а пізніше у «храми вищого буття». Собор Нотр-Дам не був винятком. «Релігія» сконцентрована на культі розуму мусила поєднати усі народи під гаслом свободи і рівноправ’я. Її метою було повернення до принципів, що лежать в основі Римської республіки, відповідно це мало означати кінець усім монархіям. У соборі організували свято Свободи 10 листопада 1683 року, ще навіть до того як його іменували «храмом розуму»
Там революціонери заспівали гімн авторства Марі-Жозеф Шеньє на честь богині розуму і свободи. Собор повернули католикам у 1802 році після підписання конкордату.
фінансово.
Щиро дякуємо!
