Спільна загроза, яка чекає на кожного відпочивальника, — це марнування одного з найцінніших дарів, який ми отримали від Бога.
Духовне життя не зносить бездіяльності
Після десяти місяців очікування, нарешті настала відпустка. Це дуже бажаний час відпочинку для багатьох із нас. Ми маємо можливість відновити сили і робити те, на що часто не вистачає часу протягом року.
Більшість із нас проводять відпустку (або канікули) подорожуючи, відвідуючи цікаві місця і насолоджуючись повсюдними розвагами. Так само, як будь-яка діяльність людини, час відпустки може бути гарною нагодою для фізичного і духовного розвитку.
Спільна загроза, яка чекає на кожного відпускника, — це марнування часу, а — це один із найцінніших дарів, які ми отримали від Бога. Звісно, іноді необхідне «нічогонероблення», яке дозволить перевести подих, але продовження цього стану на всю відпустку може погано закінчитися.
Духовне життя, зокрема, не зносить бездіяльності, а нерідко буває, що спокуса духовного лінивства атакує нас під час відпочинку набагато сильніше. Відмова від молитви і сакраментального життя — часті симптоми «відпусткового демона». Отже, як провести відпустку, щоби вона була не часом панування злого духа, а унікальною зустріччю з Богом, який закликає: «Відпочиньте трохи!» (Мк 6,31)?
Відпочинкова тиша і паломництво
Уривок із Вульгати, процитований вище, звучить як: «Requiescite pusillum!», що можна також перекласти як «Втихомиртеся трохи!». Добре, коли відпустка не перетворюється в безцільне блукання по курортах і містах, а стає також часом встановлення контакту з собою.
Тиша дозволяє віддалити втому і докучливі думки, які назбируються у наших головах протягом усього року. Відпочинкова тиша — це благословення. Час даний і заданий. Тільки така відпустка має сенс і дозволяє вповні відпочити. Шум, накопичений протягом року, може втомити людину і відбити бажання жити. Вийти з цього галасу — необхідна умова для відновлення сил.
Мій хороший знайомий, розповідаючи про свій план відпочинку, підкреслив, що важливий момент його відпустки — це паломництво. Однак він зауважив, що йдеться навіть не про сам факт паломництва, а швидше про пізнання самого себе. Коли людина переживає внутрішню боротьбу, то отримує від Бога шанс пізнати свою внутрішність і бажання, які у звичайному повсякденному житті сплять.
Ми «змагалися добрим змагом»
Ми не можемо втекти від себе в таких ситуаціях, але маємо прийняти завдання поглиблення свого духовного життя. Відомий мандрівник Яцек Палкевич колись писав про свої подорожі:
«Відрізаний від світу, я страждав від спраги і холоду, ризикував своїм життям. Я не боявся труднощів і зусиль. Я жив на повні груди. Я ні про що не шкодую, нічого не хочу змінити. Мені все ще недостатньо».
Саме про такий підхід ідеться. Якщо на відпочинку нам вдасться подолати «відпусткового демона» бездіяльності, ліні і млявості, то ми вийдемо з цієї боротьби зміцнені і задоволені, що «змагалися добрим змагом» (2 Тим 4,7). Відпустка, проведена так, буде плідною і дозволить вам повернутися до життя з новими силами.
Мені не залишається нічого більше, як побажати всім відпускникам відпочинку, який, свідомо пережитий, дозволить відновити сили і внутрішній спокій!