«Слово має міць». ХVІІ Дієцезіальний з’їзд дітей у Летичеві

«Слово має міць» — під таким гаслом 1 червня у Летичеві відбувся ХVІІ Дієцезіальний з’їзд дітей.

Групи на чолі з аніматорами, на які ділились учасники з’їзду, придумували собі назви на кшталт «Лицарі Христа» або «Лицарі Бога», «Захисники правди» або «Захисники любові». Цей, так би мовити, мілітарний дух, яким здавалось, була просякнута перша половина заходу, підсилений присутністю двох людей, вдягнутих у середньовічні шоломи і кольчуги (це були члени клубу історичної реконструкції «Мідгард» з Красилова Роман Михальчишин і Петро Чепель), був спрямований на те, щоб показати дітям, що існує ворог, що життя у вірі — це боротьба, а Слово Боже — це зброя у цій боротьбі. Це щит, яким можна захищатися від спокус. Це і меч, яким можна нищити обман диявола. Саме це і було наочно продемонстровано на сцені, коли хлопчики мечами, на яких були виписані цитати зі Святого Писання, розривали папір із написами «Ти не мусиш слухатись своїх батьків», «Бог ніколи тобі не пробачить», «Ти нікому не потрібний» і «Ти нічого не можеш зробити». А потім дівчатка щитами, на яких також були написані слова Святого Писання, відбивали паперові «камінці», що символізували диявольські спокуси. Про це ж учасники заходу  — і діти, і дорослі — співали у гімні цьогорічному з’їзду дітей: «Твої слова, о Господи, це щит для тих, хто довіряє Тобі».

«Сьогоднішнім святом, — сказав для CREDO канцлер Кам’янець-Подільської дієцезії о. Павло Басистий, — ми включаємось у Всесвітній день захисту дітей, святкуючи його по-християнськи, надаючи йому християнський зміст. Ми пропонуємо християнським сім’ям приїздити сюди, в Летичів, разом зі своїми дітьми. Отже, для батьків це нагода провести час з дітьми, яка в повсякденному житті їм, можливо, не завжди випадає. Якщо брати до увагу тематику днів дітей — вона досить глибока, і кожна дитина з цих зустрічей обов’язково щось для себе візьме. Крім того — і це, можливо, найголовніше — діти з католицьких родин, яких в нас — меншість, яких в повсякденному житті оточують їх ровесники з родин невіруючих, мають можливість побачити, що їх не так вже й мало. І це їх зміцнює».

«Нам би дуже хотілось, — продовжив о. Павло, — щоб сюди приїжджали не тільки діти католиків». Щоб пояснити це, він навів такий приклад: коли в Тиврові проводились реколекції  для вчителів, серед їх учасників були і вчителі-некатолики. Більше того: цим учителям їхнє керівництво участь в цих реколекціях зараховувало як підвищення кваліфікації. Тому що знало, що там вони зможуть взяти щось для вдосконалення своєї педагогічної майстерності. Так само і діти-некатолики багато могли б для себе взяти від участі в цьому з’їзді.

Отець Павло висловив подяку Сестрам Марії у Святому Дусі, котрі, як і минулого року, підготували і проводили з’їзд: «Їх покликанням є служіння євангелізації. Вони спрямовують його на саме дорожче — на дітей».

«Я впевнена, — сказала с  Едита Кудрявцева, торкаючись особливостей сценарію цьогорічного заходу, — що його автором є Святий Дух. Ми тільки змогли розпізнати те, до чого Він нас надихає».

Про значення Слова Божого в житті людини говорив і о. Мирослав Матвійчук, проголошуючи проповідь під час Меси. Побудувавши проповідь у формі діалогу з дітьми, він порівняв Святе Письмо із дзеркалом. «Якщо, дивлячись в дзеркало, — сказав священик, — ми можемо побачити, що не так в нашому зовнішньому вигляді, то, читаючи Святе Писання і порівнюючи його з нашим життям, ми можемо побачити, що не так в нашій поведінці. Побачити і виправити. Користуючись дзеркалом, ми можемо прикрасити себе зовнішньо, вдивляючись в Святе Писання – духовно». Також о. Мирослав говорив про те, наскільки важливою є молитва, зокрема — про молитву Розарію, і закінчив проповідь словами: «Лицар Божого Слова — це той, хто слухає його, хто роздумує над ним, хто ним живе».

Аніматорами груп були служителі Школи християнського життя і євангелізації, а також молодь з парафії Пресвятого Серця Ісуса в Красилові та інших парафій дієцезії.

«У з’їзді дітей я беру участь вдруге», — сказала Ірина Ляшок з Красилова. Разом із Софією Дмитрук, Марією Кобзєвою і Христиною Гарник з цієї ж парафії вона допомагала ведучій, с. Еммі Фріц, піснями і танцями на сцені.

У програмі з’їзду був пункт «Сюрприз для дітей». Цим сюрпризом для них став виступ лялькового театру-студії «Сонечко» польської спілки при парафії Христа Царя Всесвіту (м. Хмельницький). Про театр розповіла одна з його учасниць п. Тетяна Романська, «Ми, батьки, шиємо ляльки і костюми, робимо декорації, а наші діти виступають. Серед них і двоє моїх синів — Мар’ян і Костя. За час існування театру, він не раз перемагав у різних конкурсах, виступаючи з постановами «Добрий пастир», яку ми  щойно побачили, і „Вертеп”. З постановою „ Koziołek Matołek” польською мовою виступали на конкурсі в Стрию, а з „Кресалом” виступали перед воїнами-учасниками АТО. Більше всього нашим дітям подобається кудись їхати, виступати десь на виїзді. Тому ми готові їхати всюди, куди б нас не запросили».

Далі діти повинні були виконати таке завдання. На щитах, що їх тримали аніматори кожної групи, були наклеєні папірці з номерами. Кожна дитина брала папірець, на зворотному боці якого було написане слово. Зібравшись в групи, вони склали з цих слів цитату зі Святого Письма: «Ви лист Христа, написаний не чорнилом, але духом Бога Живого, який знають і читають всі люди».

Заключним пунктом програми стала «Інтронізація Слова». Йдучи в процесії хранитель Летичівського санктуарію о. Адам Пшивускі приніс на сцену і поклав на трон велику книгу, що символізувала Святе Письмо. На завершення діти отримали подарунок: Євангеліє від Марка І традиційне «домашнє завдання: прочитати його до наступного з’їзду.