Довіра в Богові

Роздуми над Першим читанням на середу Х Звичайного тижня, рік І

Брати! Таку довіру до Бога ми маємо через Христа не тому, що ми спроможні самі собою над чимось роздумувати, наче самі від себе, але наша спроможність – від Бога, який і вчинив нас здатними стати служителями Нового Завіту – не букви, але Духа, адже буква вбиває, а Дух оживляє. І якщо служіння смерті, викарбуване буквами на камені, було таке славне, що ізраїльські сини не могли дивитися на обличчя Мойсея через минаючу славу його обличчя, то наскільки славнішим буде служіння Духа?
Бо коли служіння осуду – слава, то служіння праведності набагато перевершує його в славі. Адже в цьому відношенні не прославилося прославлене – через надмірну славу. Бо коли те, що минає, – славне, то набагато більшим є те, що постійно перебуває в славі.
2 Кор 3,4-11

Про що говорить апостол? Яку спроможність він має на думці? Павло говорить про це в попередніх віршах, що не увійшли в сьогоднішнє читання. Його діяльність у Коринті й щедрі плоди нової спільноти — не його заслуга. Все це зробив Бог через Ісуса Христа у Святому Духові. Бог «вчинив нас здатними стати служителями Нового Завіту». Святий Дух, який оживляє (ми визнаємо це в молитві «Вірую»), робить людину здатною жити по Божій волі. Бо сама буква засуджує, а в новому завіті Святий Дух оживляє і дає спроможність насправді служити Богу.

Тому Павло такий сміливий. Усі ми, які отримали плоди Духа й стали служителями праведності, маємо таку сміливість?

Патрик Оліх OFM

Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія