Чи, одружуючись, ми справді розуміємо, що воно таке — бути чоловіком та дружиною? Хто вони, ці люди, якими ми станемо після шлюбу? Ми їх знаємо?
Треба сказати відверто — ні. Нам це остаточно невідомо. Ми здобуватимемо це знання про себе поступово, день за днем спільного життя. Яким буде цей досвід: через біль, сльози і образи — чи через підтримку, прийняття та прощення? Мабуть, буде всього потроху, а от пропорції вже залежать від нас.
Тож щоби зробити процес пізнання своїх нових життєвих ролей якомога більш ефективним і якомога менш болісним, може, варто усвідомити декілька простих правил?
Відчуваєш потребу когось дресирувати — купи собі собаку
Чоловік/дружина це не об’єкт виховання, перевиховання, а вже тим більше дресури. Звісно, ми у процесі будування стосунків змінюємося під впливом одне одного, але це поступовий і цілком природній процес. Ми намагаємося з любові до іншої людини ставати кращими і докладаємо зусиль, щоби тому, кого любимо, було поруч із нами добре. Та якщо ще до одруження ти бачиш, що певні риси характеру чи звички людини абсолютно тобі не пасують, але ти приймаєш рішення про одруження, бо плекаєш надію змінити свого співподруга, «ретельно обробивши напильником» до потрібної тобі «форми», — то краще дай спокій або цій ідеї, або цій людині.
Бути чоловіком і дружиною — це приймати одне одного, а не ламати.
Навчися прощати собі і любити себе
Тоді ти зможеш бути чоловіком/дружиною, що дозволяє своєму співподругу бути звичайною людиною, яка помиляється, втомлюється, не є ідеальною, але водночас не перестає любити і старатися робити все так добре, як тільки може. Це дозволить тобі прощати інших щиро і любити їх безумовно. Адже те, що так часто дратує нас в інших, здебільшого є тим, що нам не подобається у собі. Вирішиш це — і легше буде самому приймати любов і прощення від інших. Це тернистий шлях.
Бути чоловіком і дружиною — це долати шлях разом, як одне ціле.
Не забувай дякувати
У сім’ї всі мають один перед одним певні зобов’язання. Гасло «ніхто нікому нічого не винен» щодо сім’ї є не лише неправдивим, але й може мати руйнівні наслідки. Тому не варто його застосовувати, та й повторювати його теж не варто. Проте наявність взаємних обов’язків не виключає вдячності за витрачені зусилля, час і бажання, щоб побут, атмосфера та емоційний фон були комфортними і сприятливими для спільного розвитку. Кожний член сім’ї щось комусь «винен», і з-поміж цих численних «повинностей» одне з перших місць має зайняти вдячність. Це потужна рушійна сила всіх позитивних змін. Вдячний завжди отримує більше, ніж той, хто вважає, що йому щось належить.
Бути чоловіком і дружиною — це бути вдячним за кожну дрібничку.
Включайся
Немає таких справ у твоїй сім’ї, які тебе не стосуються. Немає чоловічої та жіночої сфери відповідальності. Все базується на взаємодії. Якщо тебе просять допомогти, але ти такого не вмієш, — постався як до нагоди чогось навчитися. Сім’я це спільна справа, взаємна відповідальність. Побут, догляд за дітьми та їхнє виховання, бюджет і все, що відбувається у вашому такому маленькому, але такому важливому світі, — все стосується кожного з вас.
Бути чоловіком і дружиною — це грати в одній команді на спільний результат.