Інтерв’ю

Єпископ Леон Дубравський: найбільша біда сьогодні — це закритість на Бога і один на одного

02 Серпня 2019, 17:20 1699 Олександр Бучковський

Про Рік святості подружжя та сім’ї, приготування до Конгресу у Вінниці та Шаргороді та спогади про власне дитинство розповів ординарій Камֹ’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський.

Отче єпископе, в Україні триває Рік сім’ї. Скажіть, будь ласка, Ви вже бачите плоди цього Року?

– Так, звісно.

 

Читайте також: Всеукраїнський конгрес сімей. Практична інформація

– Які саме, розкажіть більше.

– Я бачу, що люди дедалі більш усвідомлюють, що наше спільне усильне благання здатне принести щедрі плоди примирення в подружжях і відновлення сімей. Найбільше мене тішить, що всі, і священники, й миряни, особливо сім’ї збираються разом на молитву за родини в парафіях. На цей Рік сім’ї приготовлено спеціальний катехетичний посібник, у якому є молитовні форми та катехези з роздумами про святість сімей — людям він дуже допомагає. Я при можливості відвідин наших парафій також заохочую людей набути собі образ Святого Сімейства і вшановувати через нього Господа.

 

 

Хочу також, щоб у кожній парафії, в кожному храмі було спеціальне місце, де вірні можуть збиратися на молитву та ділитися своїми радощами й труднощами в контексті родин. У нас у кафедральному храмі [свв.Апостолів Петра і Павла в Кам’янці-Подільському] ми зробили невеличкий і простий вівтарик на честь Святого Сімейства. Щодня там постійно хтось молиться індивідуально, а після Святої Меси йдемо до ікони і там усі разом з парафіянами молимося літанію до Святого Сімейства, Акт Присвячення Святому Сімейству і співаємо гімн Конгресу та пісні на честь Святого Сімейства.

 

 

– Які Ваші найяскравіші спогади про батьків та сімейне життя?

— Найбільший і найцінніший дар, що його передали мені мої батьки, це дар віри. Бачив їхній приклад, як попри те, що тоді були часи комунізму, переслідування, холод, голод і репресії, — вони намагалися своїм прикладом нам від дитинства прищеплювати віру та молитву. І сьогодні це найбільше допомагає мені жити і зносити різноманітні труднощі й проблеми. Тому щоразу, коли приїжджаю на їхню могилу, то завжди стаю навколішки і цілую землю, і дякую Богу, що маю таких батьків. Вони хоча були неписьменні, але мали життєву мудрість і знали, що найцінніше дати дітям: віру в Бога, надію і любов до людей. І це досі допомагає мені реалізовувати Божі плани в моєму житті.

 

 

– Які, на Вашу думку, головні проблеми сімей в Україні і який рецепт на їх подолання?

– Найбільша біда сьогодні — це закритість на Бога і один на одного. Це неминуче призводить до втрати спілкування між чоловіком і дружиною, між дітьми та батьками. Молитва, я так гадаю, — це форма діалогу не тільки між людиною і Богом, але й між чоловіком і дружиною. Приходять різні кризи, навалюються труднощі, трапляються хвороби і нещасні випадки; врешті, у нас війна… одним словом, стає явним хрест, — і ми втікаємо. Куди? На заробітки, в алкоголь, у комп’ютерні й азартні ігри, а хтось, більш інтелігентний, у психологічні тренінги саморозвитку; і отак ми залишаємо слово віри, слово про Хрест, на узбіччі. А саме Хрест є місцем зустрічі з Ісусом Христом, це там, у Хресті, Він точно є і точно нас чує. Можна сказати, що Господь, який тебе любить, передбачив місце зустрічі й діалогу — Хрест.

 

 

Як саме ми можемо допомогти нашим вірним та сім’ям краще й глибше пережити цей особливий час благодаті?

– Насамперед, я дуже сподіваюся, що як у катедрі, так і в інших парафіях ці особливі вівтарики, присвячені Святому Сімейству, будуть місцем молитви і зцілення наших родин також і після закінчення Року сім’ї. Можливо, що хтось із найбільш активних і ревних вірян міг би в кожній парафії взяти цю справу глибоко до серця і в єдності з настоятелем збирав би людей на молитву.

 

 

Крім того, всюди, де я іду з відвідинами парафій, заохочую людей, щоби мали вдома образ Святого Сімейства і той катехетичний підручник, що був виданий спеціально для цього Року сім’ї.

 

Проте найголовніше — я дуже хочу, щоб на Конгрес родин 20-22 вересня до Шаргорода й Вінниці прибуло якомога більше подружжів із дітьми. З одного боку, ця подія буде нашим спільним визнанням віри і вдячності Господу за дар Святого Сімейства. З іншого боку — це час благодаті, коли ми будемо спільно молитися, ділитися свідченнями та слухати вчення Матері-Церкви у справах шлюбу та сім’ї. Я завжди особливо запрошую пережити цей конгрес ті подружжя, які переходять через кризу і, здається, втрачають надію на зміни: ви зазнаєте переображення ваших стосунків, бо Господь міцно проходитиме між нами. Також ці три дні будуть великою допомогою для тих сімей, які через виїзди чоловіків і дружин на заробітки за кордон рідко коли бувають разом: приїжджайте на Конгрес, щоб дати час одне одному та місце Богові, а Господь вас обдарує у 100 разів більше, ніж те, що ви в цей час заробили би. Впевнений, що цей Конгрес об’єднає нас ще більше і розв’яже багато наших проблем, Господь дасть нам світло на вирішення сімейних, родинних та інших труднощів.

 

 

– Владико, чи справді Ви постановили, що в неділю 22 вересня у цілій Кам’янець-Подільській дієцезії буде відправлятися лише одна Свята Меса — у Вінниці? А що робити, наприклад, хворим та людям похилого віку, які не зможуть приїхати на цю урочистість?

– Це не зовсім так. Ми хочемо, щоб на Конгрес зібралося якомога більше учасників, і не лише мирян, але і їхніх душпастирів. Я згадую 2001р. — візит св.Йоана Павла ІІ в Україну. Тоді до Львова та Києва виїжджали цілі парафії разом зі своїми душпастирями. І в той час проблеми, що недільних Служб не було, здається, не виникало, оскільки було зрозуміло, якою важливою є подія. Урочиста Свята Меса у Вінниці, як кульмінація Року сім’ї, — це наша спільна подяка Богу за дар подружжя і сім’ї. А хворих і старших вірних, які не зможуть поїхати до Вінниці у неділю 22 вересня, запрошую збиратися спільно у храмах або індивідуально по домівках на молитві, а також духовно єднатися з учасниками Конгресу через католицьке телебачення EWTN та Радіо Марія.

 

 

– Чи «сімейна тематика» у Церкві в нашій дієцезії закінчиться в 2019р., чи можна сподіватися продовження та якихось конкретних душпастирських проєктів, пов’язаних із родиною?

– Ні для кого не секрет, що сьогодні подружжя таким, яким його створив Господь — чоловіком і жінкою, які своєю відкритістю на Його волю збільшують кількість мешканців Неба, — заатакована з усіх сторін, висміяна і знецінена. Мені завдає дуже великого суму чути про розлучення, аборти, не говорячи вже про намагання демона влізти у сім’ї, особливо молоді, через гендерну ідеологію. В той самий час, мені додає відваги бачити, як міцнішають наші християнські родини, які справді пізнали зустріч із воскреслим Христом. Вони не бояться, що народиться 5-е, 6-е, 8-е або 12-е дитя, або народиться хворе. 28 червня ми мали серйозну подію — зустріч мирян, лідерів і відповідальних за рухи та спільноти нашої дієцезії. Були не лише сім’ї, а ще й семінаристи, і самотні, вдови та діви. Ми зібралися в Шаровечці біля Хмельницького, щоби показати і розказати, як іде будівництво Центру формації і допомоги імені святого Йоана Павла ІІ. В цьому центрі буде поряд семінарія та дім, куди можна буде приїхати на декілька днів на реколекції чи конвівенції, чи просто вирватися з біганини і в тиші послухати Слово Боже, поспілкуватися й відпочити. Це все задумано для вас, дорогі родини та спільноти, щоб ми пізнавали один одного, а пізнаючи один одного, пізнаємо також і Бога.

 

 

Проєкт цього центру, не лише суто будівельний, але і всього подальшого розвитку, — є і буде плодом нашої спільної праці. Ми прагнемо, щоб наші родини вже зараз входили в процес постання цього Дому через молитву, через фінансову пожертву і волонтерську працю, бо завтра це місце буде готовим, щоби наші діти мали укриття від атак на їхнє покликання до сім’ї чи священства. Тому, як ви кажете, «сімейна тематика» нікуди не подінеться і після завершення Року сім’ї. Ми з моїми єпископами-співбратами, професорами семінарій та настоятелями бачимо, що найкраще місія Церкви стає явною завдяки свідченню християнських сімей, а їх треба відповідно формувати й терпеливо чекати, аж зросте плід їхньої віри.

 

Олександр Бучковський, Кам’янець-Подільська дієцезія

 

Читайте також: Рік Святості подружжя – нагода для інвентаризації

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: