Інтерв’ю

Чому екзорцисти запитують демонів про імена?

06 Вересня 2019, 16:25 13867

Aleteia провела інтерв’ю з екзорцистом зі Швейцарії. Що він сказав найважливішого? По-перше, диявол не присутній повсюди одночасно. Але, по-друге, про всяк випадок його не потрібно шукати!

У сучасній ментальності теми екзорцизму та демонської одержимості зазвичай викликають реакцію десь між захватом та відвертою недовірою. Ми бачимо щось таке у фільмах, але вони теж дають поживу для роздумів.

Однак для Католицької Церкви питання екзорцизму регулює книга ритуалів «De exorcismis et supplicationibus quibusdam» (ритуал екзорцизмів і молитов на спеціальні нагоди, затвердження 1988 року замість попередньої, старшої версії, якою можна користуватися надалі), і підлягають зі молитви певним умовам та приписам.

Мотивація для застосування цих суворих правил корениться у Святому Письмі й теології. Це питання делікатне, яким мають займатися розсудливі священники, відповідно підготовлені та емоційно врівноважені («побожні, компетентні, розсудливі й праведні»), які мають спеціальне уповноваження від свого єпископа.

На запитання відповідає о.Цезарій Трукі, екзорцист дієцезії Шур (Швейцарія), викладач курсу «Екзорцим із молитва про звільнення» в інституті «Regina Apostolorum Pontifical Athenaeum» (Рим). До слова, саме цей курс став натхненням для зйомок фільму «Ритуал» з Ентоні Гопкінсом у головній ролі.

К’яра Сантом’єро: З яким видом зла ми стикаємося в екзорцизмі?

Отець Цезарій: Зі злом персоніфікованим. Павло VI казав: «чад сатани». Це не просто «privatio bonis», тобто «брак добра», описуваний філософією, а зло, яке є дієвим і справним. Ми тут говоримо про присутність злого буття. Тільки віра, не наука, може нам сказати, що таке зле буття. Християнська віра каже нам про існування духовних істот: добрі — це ангели, а злі — демони.

— Чи не складно нам прийняти існування зла як буття, яке фізично захоплює якусь людину?

— Так, це правда, бо зазвичай у своїй буденності ми не маємо жодних відчуттів такого типу. Але з огляду на служіння, яке я виконую вже багато років, можу сказати, що мав нагоду таких людей пізнати, отож мені легше повірити, що певні явища існують насправді.

— Як Ви починали?

— То було Боже Провидіння. Коли 12 років тому мене висвятили на священника, я брав участь у курсі зі священниками, що були екзорцистами — такими, як о.Бамонте чи о.Аморт. Якраз представляли випадок 40-річного француза. Він був одержимий і потребував екзорциста, але о.Бамонте не розмовляв ні англійською, ні французькою. Отож попросив мене про допомогу.

— Яке це відчуття — коли стаєш перед об’явленим злом?

— Відчуття з часом змінюються. Під час перших сесій екзорцизмів, у яких я брав участь, мене найбільше вражало очевидне підтвердження, що Євангеліє, яке я читав і над яким медитував, — правдиве. У Євангелії Ісус виганяв демонів, які називалися різними іменами: «ім’я мені Легіон», «ім’я моє Сатана». У Старому Завіті, в Книзі Товит, є демон на ім’я Асмодей. Я чув, як демони вимовляли ці імена в ході різних екзорцизмів.

На духовному рівні це досвід, який дуже збагачує, оскільки дозволяє мені пізнати в моєму власному тілі, через мої чуття, ту дійсність, про яку говорив Ісус.

— Відчутно?

— У випадку того француза я пам’ятаю, що коли демон об’явився, я мав враження, що пиха оточує його, як ніби це був би дим або імла. Це тяжко пояснити, але пиха здавалася чимсь, чого можна торкнутися, вона наповнювала кімнату. Екзорцист запитав його про ім’я, а той відповів: «Я рекс». Немає демона на ім’я Рекс, тобто Цар. Екзорцист наполягав: «Скажи мені своє ім’я!», і зрештою демон відповів: «Я сатана, володар цього світу».

— Навіщо ви запитуєте про імена?

— Ритуал вимагає цього з конкретною метою. Назвати щось або знати якусь назву означає мати владу над цією річчю. Зрештою, Бог дає Адамові міць називати речі. В ту мить, коли демон відкриває своє ім’я, він показує, що ослаб. Якщо він цього не каже, він надалі сильний.

— Чи є якісь типові ознаки одержимості?

— Ті, що названі в Ритуалі. Їх чотири: відраза до святих речей, говоріння невідомими або мертвими мовами, володіння надзвичайною силою, що перебільшує природні здібності людини, і знання прихованого або таємного.

— Люди можуть наражатися на небезпеку?

— Так. Займаючись будь-чим, що має зв’язок із магією, окультизмом, чарами або ворожінням на картах. Якщо те, що ми ходимо на Меси, молимося, йдемо до сповіді — наближає нас до Бога, допомагає нам зростати у святості, то аналогічно, чорні меси, сатаністські обряди, фільми й музика такого роду зрештою наближають нас до диявола.

Я займався справою жінки, яка почала читати карти таро — як багато хто, для розваги. Ось тільки в її випадку вона насправді вгадувала минуле і теперішнє людей, а в деяких випадках і їхнє майбутнє. Вочевидь вона здобула чималий успіх. Певної миті зрозуміла, в чому цей успіх полягає, і перестала це робити, але вже було запізно: вона була одержима.

— Як можна когось проклясти?

— Так як я міг би комусь дати завдання когось убити, так я міг би просити демона, щоб завдав кривди. Однак я прошу пам’ятати: більшість обрядів, які звершують так звані чарівники і чарівниці, це просто шахрайство, без жодного результату.

— Чи достатньо одного екзорцизму, щоби звільнити одержимого?

— Це дуже важко. Зазвичай потрібно багато екзорцизмів.

— Тобто це як терапія?

— Так. Екзорцизм належить до сакраменталій, а не до таїнств. Таїнство дієве саме по собі. Якщо я вділяю комусь відпущення гріхів у сповіді, то в цю мить його гріхи фактично відпущені. Екзорцизми, навпаки, дієві залежно від святості священника, віри людини, яку піддають екзорцизмам, а також цілої Церкви.

— Яка відмінність між екзорцизмом і молитвою про звільнення?

— Маючи ту саму мету, вони скеровані на звільнення людини з-під впливу злого або з одержимості. Екзорцизм є за своєю суттю служінням Церкви, яке єпископ надає деяким священникам. Його можуть виконувати тільки священники, не миряни, й тільки ті, хто має безсумнівний дозвіл єпископа.

Молитву про звільнення, навпаки, може застосувати будь-хто: чоловік чи жінка, мирянин чи священник — на підставі буття християнином, оскільки Христос сказав: «А ось чуда, що будуть супроводити тих, які увірують: Ім’ям моїм виганятимуть бісів» (Мк 16,17).

Також екзорцизм — це наказ, даний безпосередньо злому духу, тоді як молитва про звільнення — це звертання до Бога або Пресвятої Діви Марії про втручання.

— Скільки людей із тих, хто до Вас звертався, були насправді одержимі?

— Дуже і дуже мало.

— То чому люди так бояться?

— Серед тих, хто до мене приходить, я розрізняю три види випадків: тих, хто насправді одержимий; тих, хто не одержимий; і проблемні випадки. З першої і другої групи випадки найлегші: ти знаєш, що маєш справу з тим, хто насправді одержимий, бо він виявляє чотири ознаки, і тому що коли читаєш над ним молитви, така людина впадає в транс і реагує розпізнавано для екзорциста. Таке можна вдавати, але це дуже складно.

В другому випадку, маючи досвід як священник і сповідник, ти розумієш, коли маєш справу з духовними або психологічними проблемами й коли можна виключити демонічний вплив.

Проблема з’являється, коли маєш справу з кимсь, хто здається насправді одержимим — через його глибокі травми й ризиковану поведінку, таку як спіритичні сеанси чи ходіння до ворожки таро, але по суті ця людина не є одержимою.

Я зустрів молоду жінку, яку зґвалтував гаданий чарівник із Латинської Америки, який кинув на неї прокляття. Якогось дня він дав їй чашку кави, заправленої наркотиками, і зґвалтував її. Вона була притомна, але не могла реагувати. Через цю страшну травму вона думала, що диявол нею заволодів через наркотики й пережите насильство.

Я думав, що вона справді одержима. Однак коли я над нею молився і поклав на неї руки під час екзорцизму, вона жодного разу не впала в транс і не було інших ознак. Тому я зрозумів, що причина в чомусь іншому.

Через це на курсах екзорцистів пояснюються деякі хворобливі психологічні стани, які можуть відігравати погану роль у таких ситуаціях.

— Як живуть насправді одержимі люди?

— Власне кажучи, вони провадять нормальне життя. Диявол не діє через них безперервно. Я дозволю собі послужитися парадоксальним порівнянням, щоб це пояснити. Якщо хтось купує автомобіль, цей автомобіль перебуває в його розпорядженні, коли тільки людина хоче. Вона може ним користуватися, щоб поїхати на роботу, а потім має його запаркувати. Те саме діється з одержимою людиною. Є моменти, коли диявол діє: «сідає в авто» і їде як хоче; а іншим разом — нічого. Автомобіль має власника, але власник не користується ним постійно.

— Коли потрібно йти до екзорциста?

— Коли те, що діється, перевищує межі нормального. В Римі я зустрів жінку, яка була атеїсткою: католичка, яка була тільки охрещена, але ніколи не вірила. Закінчилося одержимістю, хоч обставин я не пам’ятаю. Вона почала чути голоси, які намагалися її переконати, щоб вона вбила чоловіка й сина, а потім скоїла самогубство.

Вона думала, що психічно хвора, й пішла до психіатра, але лікар ствердив, що вона дуже розумна й цілісна особа з чіткими поглядами. Психіатр її вилікувати не зумів. Якось міль пожерла весь її одяг, не зачіпаючи одягу чоловіка й сина, які були в тому самому гардеробі. А в домі не було молі. Це було непояснюване.

Один із приятелів порадив їй піти до о.Аморта, й він відкрив, що вона одержима. Але ж вона не вірила ні в ангелів, ні в демонів! Тепер це практикуюча християнка. Чому Бог дозволяє такому статися? Для блага такої людини.

— А Ви могли запитати когось із тих людей, що вони відчували під час екзорцизму?

— Я запитував того француза, про якого ми говорили, що він відчував під час екзорцизму, і він мені сказав, що почувався так, начебто в його нутрі знаходилося поле битви. З одного боку, він відчував, як демони розпачливо бігають довкруг і перемовляються між собою. З другого боку, коли священник молився, він відчував, що Боже світло їх виганяє — але тільки для того, щоб вони за хвилину повернулися.

— Яка історія справила на Вас найсильніше враження?

— Досвід німого демона. Ісус про нього каже в Євангелії, що його найтяжче вигнати і що таке виганяють тільки молитвою і постом. Німий демон — велика рідкість. За 12 років екщорцизмів я натрапив на нього тільки один раз.

— А Ви хоч чогось боїтеся?

— Спочатку я боявся, але з часом звикаєш до певних форм прояву злого, і вже не дивуєшся, чуючи, як у когось змінюється голос: жінка починає говорити слабким голосом, який потім перемінюється в гучний, такий немовби лунає з дна печери. Треба бути уважним, щоб самому не впасти в залежність, повсюди видивляючись зло. Екзорцист знає, що диявол існує, але він не присутній повсюди.

Насамперед, я зрозумів, що екзорцизм це служіння милосердя: це акт любові стосовно людини, яка страждає. Оце і все.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Борг за липень і серпень
Зібрано Залишилося зібрати
54750грн
5250грн
Потрібно зібрати
60000грн
Залишилося
2дні
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: