Коментарі

Григоріанська Свята Меса: гарантія звільнення від чистилища?

02 Листопада 2019, 18:07 9611

Сьогодні Католицька Церква літургійно згадує всіх померлих вірних

Існують різні звичаї щодо відправи Святої Меси за померлих. Особливо поширені «григоріанки». Звідки цей звичай і яке його значення у житті Церкви?

При першому погляді на зображення нижче можна злякатися. Натовп стражденних людей, полум’я. На щастя, це не пекло, а чистилище. Що вище піднімаються ваші очі, то більше в картині яскравості та надії. І один щасливець саме залишає це місце. Напис на стрічці повідомляє, що він переходить від смерті до життя.

 

Відповідно до назви твору, ми бачимо, як «Святий Григорій Великий вводить душу монаха на небо». Зліва, як у сучасному фільмі, можна побачити священика, який відправляє Месу. Картину написав Джованні Баттіста Креспі. Таким чином він увічнив, як зародився звичай відправляти Григоріанську Святу Месу.

 

Звідки взялися «григоріанки»?

Так звана григоріанка — це тридцять Мес поспіль, пожертвуваних щодня за одну померлу людину. Звідки цей звичай? Всю історію описав св. Григорій Великий у своїх «Діалогах».

До того, як стати Папою в 590 році, він був настоятелем бенедиктинського монастиря. Один із ченців, якого звали Юстус, захворів. На смертному одрі він зізнався, що приховав від спільноти три золотих сольді. Згідно з правилами монастиря, він вчинив великий гріх. «У нашому монастирі було правило: брати живуть спільно так, щоби ніхто не мав особистої власності», — пояснює Папа Григорій І.

Юстус за бажанням настоятеля помер на самоті; його поховали не серед інших монахів, а в неосвяченій землі, вкидаючи до його могили згадані монети. Однак після його смерті Григорій «в дусі розжалобився над своїм померлим братом, з глибоким смутком думав про його тортури і шукав способу допомогти йому». Тож він попросив пріора відправити за нього тридцять Святих Мес, день за днем, без перерви.

Після того, як була відправлена остання Свята Мес, Юстус у видінні з’явився своєму рідному братові Копіосу (також монаху) і повідомив йому, що щойно був звільнений із чистилища і приєднався до спільноти спасенних. «З цього стало ясно зрозуміло, що мертвий брат через спасенну Гостію був звільнений від тортур», — підсумував папа Григорій І.

Вважається, що саме під впливом його авторитету практика тридцяти Святих Мес, відправлених за конкретну померлу людину, поширилася спочатку в Римі, а потім і в Європі.

 

Принципи відправи «григоріанок»

Отець Ян Ґляп’як виділив чотири важливі елементи, які мають бути збережені при відправленні «григоріанки». Їх сформулював Святий Престол аж 24 лютого 1967 року. Вони містяться в Декларації Конгрегації Собору (колишня назва Конгрегації у справах духовенства).

Насамперед, Григоріанську Святу Месу можна відправляти лише за одну людину (немає колективних «григоріанок»).

По-друге, Григоріанську Святу Месу відправляють лише за померлих (немає «григоріанок» за живих).

По-третє, Григоріанську Святу Месу за одну людину відправляють рівно тридцять днів.

По-четверте, важлива «безперервність у відправі Мес». Однак варто знати: якщо виникають непередбачені перешкоди, наприклад, хвороба священика або потреба відправити Месу в іншому намірі (через шлюб або похорон), безперервність не переривається, а цикл просто зміщується.

Важливо, що «григоріанку» в певному намірі не обов’язково завжди має відправляти один і той самий священик.

 

Григоріанська Меса — запорука спасіння?

Широку інформацію про Григоріанську Святу Месу можна знайти на інтернет-сторінці францисканського монастиря в Альверні Монахи пояснюють: щодо значення Григоріанської Святої Меси немає жодної офіційної доктрини Церкви. «Її треба трактувати як Месу за померлих».

Звичай Григоріанських Святих Мес був схвалений Святим Престолом «лише як благочестива практика вірних, виходячи з їхньої переконаності, яка не суперечить вченню Церкви». Отже, немає жодної гарантії з боку Католицької Церкви щодо ефективності та спасіння від кари після смерті. Звичай базується лише на вірі вірних, що «григоріанка» — це хороша допомога тим, хто звільняється в чистилищі від наслідків своїх гріхів. «Людина завжди може просити, але Той, хто вислуховує прохання, — це Бог. Остаточну цінність таких Мес знає лише Він», — підкреслюють францисканці на своєму веб-сайті.

 

Меса на 30 день після смерті

У багатьох парафіях можна зустріти ще один звичаї щодо мертвих, в якому з’являється число 30. Ідеться про Месу, яка відправляється за померлого «на тридцятий день після смерті». Як джерело вказується Старий Завіт. У книзі Второзаконня читаємо, що «Ізраїль оплакували Мойсея на рівнинах Моава протягом тридцяти днів» (Втор 34,8). Свята Меса на тридцятий день після смерті вважається закінченням першого, інтенсивного періоду трауру за покійним.

 

Чи має сенс молитва за померлих?

Вже в старозавітні часи існувала віра в те, що молитва за померлих має глибокий зміст. У 2-й книзі Маккавеїв є історія про те, як Юда Маккавей наказав приносити жертви за загиблих у бою, які порушили Закон.

«Бо якби він не надіявся, що полеглі встануть (з мертвих), зайвим і смішним було б молитися за мертвих. При цьому мав він на увазі прекрасну нагороду для тих, що благочестиво вмирають, — що за свята й благочестивий думка»(2 Мак 12,44).

Католицька Церква від самого початку розуміла сенс і потребу молитися за померлих і розглядала це як допомогу в очищенні від наслідків гріха, які вони вчинили. Добре висловив цю думку св. Тома Аквінський:

«Бог приймає прихильніше і частіше вислуховує молитви за померлих, ніж за живих. Бо мертві більше потребують цієї допомоги, не здатні, як живі, допомогти собі самі й заслужити на те, щоб Бог їх визволив».

Катехизм Католицької Церкви також закликає людей молитися за покійних. Це пов’язано з вірою в «сопричастя святих». Але це вже тема для окремої статті…

Переклад Credo за: о.Артур Стопка, Aleteia

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: