Світ

Учень-місіонер — не «вербувальник» прозелітів, а бідний, який шукає братів і сестер

21 Листопада 2019, 17:17 338

Учень-місіонер не є ані «найманцем» віри, ні «вербувальником» прозелітів. Він — жебрак, який визнає, що йому не вистачає братів, сестер і матерів, з якими він би міг святкувати невідкличний дар примирення, який дає Ісус.

Так проповідував Папа Франциск у четвер, 21 листопада 2019 р., під час Святої Меси на Національному стадіоні Бангкока. Цією Месою завершився другий день його перебування в Таїланді. На Євхаристійне богослужіння зібралося близько 60 тисяч вірних, які розмістилися на двох стадіонах спорткомплексу. Прибули, серед інших, місіонери із сусідніх країн, повідомляє Vatican News.

 

 

Члени нашої сім’ї

«Хто моя мати й хто брати мої?» — це Христове запитання стало відправною точкою для роздумів Святішого Отця в день спомину Введення у храм Пресвятої Богородиці.

Франциск зауважив, що Спаситель ставить запитання про те, що на перший погляд очевидне: хто є членом нашої родини? І сам же Господь відповідає: «Хто чинить волю Мого Отця, що на небі, той Мені брат, сестра і мати». Таким чином, Він розбиває не лише тогочасні релігійні обумовлення, але й будь-які надмірні претензії на те, щоб «радіти винятковим правам на Нього».

«Євангеліє — це запрошення і безкорисливе право для всіх тих, які хочуть слухати», — наголосив Папа, додавши:

«З подивом треба зазначити, що Євангеліє виткане із запитань, які намагаються розворушити, вразити учнів і заохотити пуститися в дорогу, щоби відкривати істину, спроможну давати й породжувати життя. Це запитання, які стараються відкрити серце й горизонти на зустріч із новизною, набагато кращою від тієї, яку можна собі уявити».

 

 

Набагато більша родина

Саме так, за словами Папи, сталося з першими місіонерами, які вирушили в дорогу й прибули на ці землі. Прислухаючись до Божого слова, вони збагнули, що належать до «набагато більшої родини, ніж та, що породжена узами крові, культури, регіону чи приналежності до визначеної групи». Тож вирушили на пошуки «членів цієї своєї родини, яких вони ще не знали». Для цього було необхідним серце, спроможне подолати все те, що вносить поділи, щоб виявити «численних матерів, братів і сестер — тайців, яких бракувало за їхньою недільною трапезою». Не лише з огляду на те, що вони могли їм дати, але також на те, «чого потребували отримати від них для зростання віри й розуміння Святих Писань».

«Без цієї зустрічі, — зауважив Глава Католицької Церкви, — християнству не вистачало би вашого обличчя; забракло би співу, танців, що виявляють тайську усмішку, таку характерну для ваших земель. Так вони краще розгледіли сповнений любові задум Отця, що є набагато більшим від усіх наших обрахунків і прогнозів та не обмежується жменькою людей чи визначеним культурним контекстом. Учень-місіонер не є найманцем віри ані вербувальником прозелітів, але жебраком, який визнає, що йому не вистачає братів, сестер і матерів, із якими святкувати й відзначати невідкличний дар примирення, що його Ісус дарує нам усім».

 

 

Не ностальгія, а полум’я надії

У цьому контексті Святіший Отець згадав про 350-річчя створення Апостольського вікаріату Сіаму. Він зауважив, що всього двоє місіонерів зуміли посіяти зерно, яке з тих давніх часів зростає і проростає в розмаїтті апостольських ініціатив, що зробили свій внесок у життя всієї країни.

«Ця річниця — не ностальгія за минулим, а полум’я надії, щоб також і ми сьогодні могли відповідати з такою ж рішучістю, силою та довірою. Це святкова і вдячна пам’ять, яка допомагає нам радісно виходити, щоб ділитися новим життям, яке походить із Євангелія, з усіма членами нашої родини, яких ми ще не знаємо», — мовив проповідник.

 

 

Обійняти всіх членів великої родини

За словами Папи Франциска, ми стаємо учнями-місіонерами тоді, коли вирішуємо стати живою частиною великої родини Господа, який не боявся сідати до столу разом із грішниками, щоби запевнити їх, що «за столом Небесного Отця» є місце також і для них; доторкався до тих, кого вважали нечистими, й дозволяв їм доторкатися до себе. В цьому контексті Папа згадав про дітей та жінок, наражених на проституцію і торгівлю людьми, «спотворених у своїй найглибшій гідності», про молодь, яка потрапила в неволю наркотиків і відсутності сенсу, про мігрантів, про всіх тих, «хто почуваються забутими, сиротами, покинутими».

«Вони є членами нашої родини, нашими матерями й нашими братами та сестрами; не позбавляймо наші спільноти їхніх облич, ран та усмішок, їхніх життів; і не позбавляймо їхні рани милосердного помазання Божою любов’ю. Учень-місіонер знає, що євангелізація полягає не в додаванні нових членів ані в тому, щоб виглядати могутніми, але в тому, щоб відчиняти двері для того, аби жити й ділитися милосердними та цілющими обіймами Бога-Отця, який робить нас сім’єю», — підкреслив Папа.

 

Кредит вересень-листопад
Зібрано Залишилося зібрати
16159грн
62936грн
Потрібно зібрати
79095грн
Залишилося
7днів
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Папа Франциск

МІСЦЕ

Таїланд
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: