Звернення Духовної ради християнських Церков і організацій м.Кам’янця-Подільського щодо загрози свободи слова і віросповідання у нашій країні.
Щороку наприкінці листопада Українська держава вшановує День пам’яти жертв Голодомору, а в травні — жертв політичних репресій, які постраждали впродовж ХХ століття. Це зокрема і десятки тисяч християн, які віддавали своє життя за віру в Господа нашого Ісуса Христа, тому що не хотіли йти на компроміси з власним сумлінням та Христовим ученням. Кров мучеників є насінням християн та зачином єдності, адже незалежно від власної конфесійної приналежності, католики, православні та протестанти спільно cтраждали за Христа, і тепер вони перед Престолом Божим волають гучним голосом: «Владико Святий і Істинний, не судиш і не мстишся тим, що живуть на землі, за кров нашу?» (Одкр 6,10).
Нові епохи ставлять інші виклики перед християнською спільнотою, і тепер відбувається боротьба за владу не над тілами, а й над душами та сумліннями. Сьогодні період кривавих фізичних переслідувань християн закінчився, але тепер вони опинилися перед загрозою бути дискримінованими та обмеженими у свободі вираження власної позиції в їм’я протидії тій же дискримінації. Ми глибоко занепокоєні, що Верховна Рада VIII cкликання 14 листопада у другому читанні відхилила всі поправки Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій до законопроєкту №0931 («Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу»), які б гарантували релігійним організаціям та всім без винятку християнам поза межами Церков свободу слова та своїх релігійних поглядів. Зокрема, було відкинуто поправку, що «не є дискримінацією дія чи бездіяльність особи та/або групи осіб при реалізації своїх прав на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на свободу світогляду і віросповідання». З цього приводу, пастирі та священнослужителі християнських Церков м. Кам’янця-Подільського вважають потрібним заявити:
1.Ми усвідомлюємо, що представники влади та чиновники можуть не поділяти погляди та позицію священнослужителів з окремих питань щодо моралі та духовності, але це не дає їм права ігнорувати волю мільйонів громадян нашої держави, які є прихожанами християнських Церков та доручили своїм пастирям представляти власну світоглядну позицію на суспільному загалі. Тому ми закликаємо депутатів Верховної Ради врахувати голос Церков та захистити релігійну свободу і основоположні принципи демократичного ладу.
2.Цей законопроєкт значно ускладнює, якщо взагалі не унеможливлює публічну діяльність Церков та окремих її представників, які тепер ризикують отримати серйозні штрафи та покарання, а навіть і кримінальне переслідування, за вираження власних позицій щодо наприклад, таких моральних питань, як гомосексуалізм чи аборти. Хіба не є парадоксом, що у Всесвітній Рік Біблії, якій присвячено весь наступний 2020 рік, християни можуть бути оштрафовані за цитування у публічних місцях окремих її уривків, які комусь будуть видаватися нетолерантними та дискримінаційними?
3.Використання двозначних та некоректних понять, таких як: «віктимізація», «дискримінація за асоціацією», «множинна дискримінація», що відкриває ніким не контрольовані можливості для покарання за будь-які критичні зауваження або повідомлення в соцмережах чи на публіці про порушення традиційних для нашого народу цінностей або неморальної поведінки. Постає питання, чи є межі толерантності, якщо вже й у Європі лунають голоси про так званну дискримінацію педофілів, зоофілів, канібалів та інших девіантних форм поведінки, які ще, слава Богу, не отримали суспільного схвалення.
4.Цей законопроєкт має всі ознаки неомарксистської «визвольної толерантності», яка, за виразом комуністичного мислителя Г.Маркузе, «означала нетолерантність до правих і навпаки, толерантність щодо лівих рухів. Якщо говорити про сферу цієї толерантності й нетолерантності, то вона б мала поширюватися як на площині діяльності, так і дискусії та пропаганди, на вчинки та слова». Хоч як дивно, але закон про запобігання дискримінації, якщо не будуть враховані зауваження та механізми захисту свободи слова та поглядів, може стати знаряддям у руках одних груп для дискримінації інших. Отже, постає питаня, навіщо проводити декомунізацію радянської спадщини і водночас знову офіційно запроваджувати ліву ідеологію та культурний марксизм в українське законодавство?
5.Небезпека нівелювання та обмеження основоположних прав людини на свободу слова та вираження поглядів, захищених не лише Конституцією України, але й міжнародними договорами, зокрема статтями 9 та 10 Європейської конвенції з прав людини, стосується не лише церковних служителів, але і всіх без винятку працівників державних служб та громадян, які не хочуть іти на компроміс із власним сумлінням та світоглядом. Ми, наприклад, переконані, що «не повинні вважатися дискримінацією ситуації, коли з’являються заперечення на підставі релігійних переконань та свободи совісті, керуючись якими, лікар-гінеколог та акушер відмовляється робити аборти, евтаназію чи операцію зі зміни статі; посадовець відмовляється оформлювати одностатеві шлюби», директор релігійної організації чи школи, який відмовляє у працевлаштувані активному члену ЛГБТ-спільноти, політик, який обстоює сімейні цінності, та інші справи, що входять у конфлікт із християнським віровченням українських громадян.
6.Просимо християн цсіх конфесій та людей доброї волі молитися за збереження нашого права вільно та безперешкодно проголошувати Євангеліє в усій його повноті та цілісності, і стати на захист права кожної людини вільно виражати свою позицію без остраху бути підданим дискримінації з боку державних та правоохоронних органів за релігійні переконання.
7.Ми також висловлюємося проти агресивних дій та образ у сторону будь-якої групи населення, які також мають право вільно виражати власну позицію та проводити діяльність, якщо це не завдає шкоди загальному добру, національній безпеці та моральному чи фізичному здоров’ю нашого народу. Адже толерантність (з лат. «терпимість») може стосуватися поведінки людей, але ніколи не може бути застосована щодо правди, яку варто приймати, проголошувати і берегти.
8.Досвід минулих поколінь показує, що встановлення тоталітарних режимів розпочиналося з обмеження свободи слова християнських Церков та організацій. І ті, хто піддався погрозам і тиску тогочасної влади і, як наслідок, мовчали про несправедливість і злочини комуністичного чи нацистського режиму, нині активно засуджуються істориками та всіма наступними після них поколіннями за те, що не дали свідчення правди, навіть ціною власного життя. Тому, вірні словам Спасителя, ми закликаємо: «Пізнайте правду, і правда визволить вас» (Йн 8,32).
23 листопада 2019 року Божого,
в День пам’яті жертв Голодоморів.
З молитвою та благословенням, священники і пастирі християнських Церков і релігійних організацій м.Кам’янця-Подільського.
Олександр Цісар, митрофорний протоієрей, головуючий Духовної ради м. Кам’янця-Подільського, Благочинний Кам’янець- Подільського р-ну ПЦУ, настоятель Петропавлівської церкви, головний капелан Кам’янець-Подільського військового гарнізону, військовий священик СУВД ПЦУ; кандидат богословських наук.
Олександр Вершигора, єпископ Хмельниччини ХЄВ, Пастор Церкви «Християнин».
Леон Дубравський, правлячий єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії Римсько-Католицької Церкви в Україні.
Микола Каспров, єпископ Церкви євангельських християн-баптистів.
Ростислав Мурах, єпископ Хмельницького обласного об’єднання Української церкви християн віри євангельської.
В’ячеслав Березовський, пастор церкви Адвенстистів сьомого дня.
Валентин Горячок, пастор церкви ХЄВ «Скинія Давида».
Вадим Здоров, вікарний священик Кам’янець-Подільського кафедрального собору свв.Апостолів Петра і Павла Римсько-Католицької Церкви в Україні.
Віктор Ємелін, пастор церкви «Божа Благодать» УЦХВЄ.
Юрій Матвєйцов, митрофорний протоієрей, настоятель парафії св. Йоана Богослова, Православна Церква України.
Макарій Солюк, ієрей, настоятель парафії Пресвятої Трійці, чин Святого Василія Великого, УГКЦ.
Мар’ян Тиркус, митрофорний протоієрей, настоятель парафії Богоявлення Господнього, Православна Церква України.
Ігор Орденанс, пастор Помісної церкви на Поділлі.
Валерій Подялюк, пастор церкви «Євангельський голос» УЦХВЄ.
Олександр Чайка, пастор церкви «Вістка Миру» євангельських християн-баптистів.
Володимир Чорнописький, пастор церкви «Світло Христове» УЦХВЄ.
Сергій Чорнописький, пастор церкви «Христа Спасителя» УЦХВЄ.
Тарас Банас, секретар Духовної ради м.Кам’янця-Подільського.
Олександр Бучковський, прес-секретар Духовної ради м.Кам’янця-Подільського.
Валерій Каспров, координатор молитовних сніданків м.Кам’янця-Подільського.
фінансово.
Щиро дякуємо!
