Погляд

Григоріанський спів: український акцент

09 Січня 2020, 16:17 2551 Анатолій Оліх

Попередні статті:
00. «Ой лишенько!» чи «За роботу»?
01. На що спертися
02. Літургійна музика в Україні: куди ж нам йти?
03.  Літургійна музика в Україні: ТЗ
04. Прославлятиму Його піснею своєю (Пс 28, 7). Що таке пісня
05. Хто головний? Одна із найважливіших ознак

 

Григоріанський спів, як говорять без винятку всі церковні документи, присвячені літургійній музиці, у Месі має особливий статус. Наприклад, Конституція про Літургію («Sacrosanctum Concilium»), п. 116, говорить: «Григоріанський спів Церква визнає власним співом римської літургії. Тому в літургійних діях він повинен займати перше місце серед інших рівнозначних видів співу».

У цій же Конституції далі говориться: «117. Слід довести до завершення взірцеве видання книг григоріанського співу і навіть підготувати більш критичне видання книг, оголошених вже після реформи, здійсненої святим Пієм Х. Рекомендується теж підготувати видання, яке містило би простіші мелодії, для використання меншими спільнотами».

Це в теорії. Практика разюче від неї різниться: «справжні скарби, які передала традиція у богослужебних творах» (інструкція «Musicam sacram», п. 59) зараз майже повсюдно занедбані.

Чому так сталося? Введення Другим Ватиканським собором у богослужіння національних мов було прийняте з таким ентузіазмом, що фактично за лічені роки після його завершення латинська мова практично вийшла із літургійного вжитку в більшості західних країн. Наголосимо: у документах собору йдеться виключно лише про допущення у обмежених випадках використання національних мов, але сталося те, що сталося. Замість григоріанських співів у церковний репертуар увійшло багато нових пісень національними мовами, створених на цій хвилі ентузіазму. І якщо дотепер у церковній практиці вживалися співи, які пройшли перевірку – без жодного перебільшення можна сказати – століттями, то віднині в літургії почали здебільшого домінувати пісні-одноденки сумнівної якості. Вони знищили традиційний спів, а згодом і самі загинули натуральною смертю, за досить короткий час залишивши по собі пустелю. Під традиційним співом ми тут розуміємо як григоріанський спів, так і народний релігійний спів – його спіткала та ж доля. Ці два види сакральної музики в літургії – принаймні останніх кілька століть – існували в своєрідному симбіозі, доповнюючи один одного. Результат такого ентузіазму можна спостерігати в більшості храмів Західної Європи.

Ви були на Месі в Італії? Там здебільшого під час літургії мовчать, а в худеньких пісенниках збереглося лише кілька традиційних пісень, які переважно співають люди дуже поважного віку. Пісні, які до болю нагадують хіти італійської естради (до речі, однієї з наймелодійніших у світі) повторюють їхню долю: тиждень-місяць-третій популярності і забуття. Їх навіть у пісенники не вносять: наксерили парканадцять екземплярів і годі. Завтра – новий хіт! Який через короткий проміжок часу ніхто не пам’ятатиме. Таке ставлення до співу під час Меси перероджується, як показав досвід, у повну байдужість і, як наслідок, до повного зникнення співу. Знищувати набагато простіше, ніж підтримувати і, тим більше, творити.

Памַ’ятаєте недавній психоз в Україні (інше слово важко підібрати) із «Despacito»? Було створено кілька християнських каверів на цю пісню, навіть на Месі довелося «насолоджуватися». Скоріш за все, через кілька років про цю пісню вже мало хто пам’ятатиме. Їй не місце в літургії. Цій темі ми плануємо присвятити окрему статтю, а зараз повернемося до григоріанського співу.

Те, що він має бути в літургії, немає потреби доводити, все вже давно доведено Церквою. Нас більше цікавлять прикладні аспекти.

Спочатку трохи про те, що вже зроблено. Комісія у справах Літургії в 2014 р. видала для органістів збірку літургійних співів «Співаймо Господу». У розділі «Меси латинською мовою» вміщені співані частини найбільш вживаних у практиці впродовж літургійного року Мес. Також і в інших розділах є григоріанські співи – особливо ті (наголошуємо на цьому!), за виконання яких Церква уділяє відпуст. Беріть і користуйтеся.

У 2019 р. теж було оприлюднене видання «Великий тиждень», в якому у спеціальному додатку наведені, зокрема, традиційні григоріанські співи, які виконують у неділю Страстей Господніх і богослужіннях святого пасхального тридення. Це видання було підготоване як відповідь на вимоги «Обіжника про приготування і відзначення Пасхальних свят», опублікованого Конгрегацією Божого культу 16 січня 1988 р. Не зайвим тут буде нагадати, що видання «Великий тиждень» є взірцевим для всіх парафіяльних спільнот Римсько-Католицької Церкви і що в обрядах цих найважливіших у літургійному році Церкви днів забороняється використовувати інші, незатверджені церковною владою співи.

На сайті Підкомісії у справах літургійної музики є розділи «Gregorian» і «Пасха», де можна знайти слова і ноти потрібних співів. Хочемо наголосити, що основна тема сайту – спів Божого люду, тобто ми не можемо приділяти надто багато уваги григоріанському співу, тому заохочуємо звернутися до інших ресурсів. До речі, їх у інтернеті чимало, адже останнім часом виразно зросло зацікавлення григоріанським співом.

Практика (й іноземна, і власна) приводить до наступних висновків. Приклади навмисне пропускаємо, щоб не збільшувати розмір і так уже чималенької статті.

1. Якщо використовувати адаптовану під переклад григоріанську мелодію, ні до чого хорошого це не призводить: ті, що знають оригінальну мелодію, не можуть заспівати переклад, бо збиваються, а ті, що завчили адаптовану мелодію, не зможуть заспівати цю пісню на латині. Місця, де мелодія була змінена, стають каменем спотикання, нормально виконати такий спів неможливо.

2. Якщо зробити ідеальний еквіритмічний переклад григоріанського співу – склад у склад, нота в ноту, це ніяк впливає на частоту використання такого співу в богослужбовому репертуарі, адже основна складність григоріанського співу полягає не у вивченні слів, а у вивченні мелодії. В такому випадку може бути шкода докладених для перекладу зусиль і витраченого часу. Щоправда, коли переклад вимагається приписами, слід робити саме такий переклад.

3. Найкращий варіант – виконувати в оригіналі, тобто латиною, а для розуміння тексту давати підрядковик українською. Саме таке розв’язання є оптимальним.

Чи можливо повернути григоріанському співу належне йому місце? Можна, але це непросто. Рецепт тут один – праця, праця і ще раз праця. Перевірено – таки виходить.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity