Попередні статті:
00. «Ой лишенько!» чи «За роботу»?
01. На що спертися
02. Літургійна музика в Україні: куди ж нам йти?
03. Літургійна музика в Україні: ТЗ
04. Прославлятиму Його піснею своєю (Пс 28, 7). Що таке пісня
05. Хто головний? Одна із найважливіших ознак
06. Григоріанський спів: український акцент
07. Заспіваймо єретичної?
Слід наголосити ще на одній богословській помилці, досить поширеній в наших пісенниках – на плутанині в Особах Пресвятої Трійці. Постулат про тринітарність Бога був зафіксований у Символі віри на Першому Нікейському соборі (325 р.) та доповнений на Першому Константинопольському соборі (381 р.). Обидва Символи віри активно використовуються в молитовній практиці, тож ви повинні їх знати.
Символу віри присвячено цілий другий розділ Катехизму Католицької Церкви. Зокрема догмі про Пресвяту Трійцю присвячено статті 238–267 ККЦ, у них викладено вчення Церкви про Трійцю та відносини між Особами Трійці – рекомендуємо ознайомитися. Створення Символу віри було реакцією Церкви на різноманітні єресі, але, як бачимо, усталене соборами віровчення часом ігнорується у сучасній літургійній практиці в Україні. Зокрема, автори пісень і перекладачі часто властивості однієї Особи приписують іншій, спотворюючи і заплутуючи таким чином вчення Церкви. Розглянемо на прикладах.
Ось, наприклад, досить популярна зараз пісня «Господи, Ти нам дав в доброті своїй». Перша її строфа: «Господи, Ти нам дав в доброті своїй світ, наповнений дарами» – тобто мова йде, судячи з усього, про Бога-Отця. Але в рефрені уже: «Ти – Божий Син, Ти віддав життя». У другій строфі ця ж суперечність вже не рознесена між рефреном і стовпчиком, а виникає прямо у строфі: «Господи, Ти нам дав це земне життя, щоб тебе ми пізнавали» (йдеться про Бога-Отця, бо це Він є Творцем). І одразу ж: «Ти Хлібом став, що дарує міць, вічність, що з небес сіяє» (а тут про Бога-Сина).
Ця пісня потрапила ще в одну «номінацію» нашого циклу через свою музику, але про це будемо окремо.
Пісня «Вірю в Тебе, Боже». Перших два рядки першої строфи «Вірю в Тебе, Боже, що мене звільнив Вірю, що людиною став Божий Син». Видно, що автор у першому рядку Богові-Отцеві приписав прикмети Божого Сина, бо це Христос своєю смертю і воскресінням відкупив людину з-під влади гріха.
Друга строфа:
«Ти моя дорога, правда і життя,
Ти мене провадиш до дому Отця.
Ти є Бог правдивий, Ти є Бог Живий,
Ти є Бог Отець Предвічний, знаєш все про нас».
У цій строфі ми фактично вмовляємо Богові-Сину, що Він є Богом-Отцем.
Четверта строфа:
«Духу Святий Боже, в серце увійди,
Щоби з гідністю прийняти всі Твої дари,
Розпали в душі моїй Духа Твого жар»
А в цій строфі взагалі просимо: «Духу, розпали в моїй душі Твого Духа»
На жаль, список пісень, де легковажать вченням Церкви про Пресвяту Трійцю, досить довгий.
Ось ще один аспект: неточність в термінології. Як приклад візьмемо пісню «Ось вступає Син Господній». Тут у рефрені є «Осанна Господньому Сину!» Хоча до Бога Отця можна звертатися «Господи», богослов’я як наука не знає такого терміну – Син Господній (Filii Domini). Така «творчість» в цьому випадку дуже недоречна.
На полях зауважимо: сама пісня зроблена якісно, скоріш за все, автору перекладу просто ніхто не звернув увагу на цю невелику, але важливу, деталь. Пісню Комісія «підрихтувала», зараз її можна використовувати у Месі в Пальмову неділю.
Сформулюємо ще одну рису літургійності: БОГОСЛОВСЬКА ТОЧНІСТЬ.
Будемо узагальнювати. Який можна зробити висновок? Неважливо, чи помилка вкралася у пісню через незнання чи недогляд автора чи перекладача, чи виникла внаслідок використання ним невдалого художнього образу. Незалежно від того, чи богословські помилки незначні, чи в піснях просто виникає теологічна двозначність, такі пісні в літургії використовувати не можна. Мало того: оскільки ці помилки мають доктринальний характер, таким співам узагалі не місце в католицьких пісенниках.
фінансово.
Щиро дякуємо!
