Роздуми

Новий підхід до розуміння «Гімну Любові», який може змінити ваше життя

25 Січня 2020, 09:45 1187

Колись я вважала, що трішки боюся Бога, але насправді я боялася чогось іншого…

Сьогодні ми поговоримо про уривок із Послання до коринтян, який хоча б наполовину знає кожен. Він знаходить своє застосування чи не на кожній весільній листівці. Ви вже, мабуть, здогадалися, що мова про «Гімн Любові»:

Любов довготерпить, любов милосердствує,
не заздрить, любов не величається, не надимається,
не поводиться нечемно, не шукає тільки свого,
не рветься до гніву, не думає лихого,
не радіє з неправди, але тішиться правдою,
усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
Ніколи любов не перестає!

Кожен із нас добре знає цей уривок (Кор 13, 4-8) і, напевне, чудово розуміє його значення. Апостол Павло нас вчить: «Будь терпеливішим! Будь милосердним, покірним, перестань кривдити інших!»

Християни повинні ставитися з любов’ю одне до одного, й ось нам дали короткий нарис того, як має виглядати ця любов.

Так, це дуже правильна інтерпретація. Але я вважаю, що ми трішки забігаємо наперед, якщо сприймаємо ці слова тільки щодо самих себе.

Ми задумані бути тими, хто любить, — а все тому, що ми маємо бути схожими на Христа, на Господа, який є Любов.  

Саме тому я вирішила перечитати цей уривок ще раз, але не просто як довгий перелік того, що я не завжди застосовую у своєму житті, але як опис природи самого Бога. Невеличка заміна, яка повністю трансформувала  мою молитву:

Бог довготерпеливий, Він — милосердний,
Він не заздрить, не величається, не надимається,
Він не поводиться нечемно, Він не шукає тільки свого,
Він не рветься до гніву, Він не думає лихого,
Бог не радіє з неправди, але тішиться правдою,
Він усе зносить, вірить в усе, сподівається всього, усе терпить!
Ніколи Господь не перестає!

Хіба це не змінює кардинально все?

Бог є особою, тому Він має свої риси. Іноді нам це важко уявити, адже ми так зациклюємося на абстрагуванні природи Бога: на Його трансцендентності, Його силі, Його знанні… Тому коли відчуваю, що боюся розчарувати Бога, або коли вважаю, що Він злиться на мене, або що Йому надокучило спостерігати за тим, як я знову й знову скоюю одні й ті ж самі гріхи, — я читаю уривок у такий спосіб.

Цей вірш (тепер він написаний у мене просто на стіні) нагадує про дуже важливу справу: якщо я думаю, що Бог злиться на мене, — то я думаю не про Бога. Якщо я думаю, що Бог хоче покинути мене, то я думаю не про Бога. Якщо я думаю, що Господь не може витягнути мене з глибокої ями, в яку я сама залізла, то я думаю не про Бога.

Ми знаємо, що Бог — це любов. Якщо любов діє так, як описує апостол Павло, то перед нами постає неймовірно чітка картина люблячого Господа, що показує, як Він ставиться до нас і що Він про нас думає. Ми знаємо, що Він добрий, ми завжди це знали; але чи ми справді розуміємо, що це означає?

Колись я вважала, що трішки боюся Господа, але боялася насправді чогось іншого. Адже неможливо мати страх перед тим, хто є терпеливим, милосердним, хто постійно захищає і невпинно наполегливий у своїй любові.

А як щодо мене? Визнаю, мені все ще треба багато молитися і працювати щодня над тим, щоби стати більш люблячою людиною. Та я зрозуміла, що старий шлях, яким я йшла, не наближував мене до цієї мети. Щодня, звіряючись із цим уривком, я молилася до Бога, щоби Він допоміг мені бути терпеливішою до дітей, ставитися з більшою повагою до людей та спокійніше реагувати на несправедливість інших щодо мене.

Проте, як виявилось, я продовжувала стояти на місці. Мені здавалось, що я не мала в собі тих чеснот, які б допомагали жити таким життям. Але, як тільки я перестала так сильно фокусуватися на власних недоліках і почала сильніше зосереджуватися на Богові, який є всім, до чого прагну, — до мене прийшла велика вдячність і розуміння того, що Господь не дивиться на мене з осудом. Ця єдина річ допомогла мені досягнути мети, до якої я не могла наблизитися роками.

Нас вчили, що ми повинні довіряти Богові, але це буде дуже важко, якщо ми не знатимемо, ким Він є. Погодьтесь, набагато простіше будувати стосунки з особою, яку описують так просто, але водночас так грандіозно і яка просить довіритись їй повністю.

Анна О’Нейл, Алетея

Переклад: Марта Матвіїв, СREDO

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: