Документи

Пастирське послання єпископа Київсько-Житомирського Віталія Кривицького

29 Лютого 2020, 22:04 1034

Возлюблені священики, богопосвячені особи, брати і сестри у Христі!

Настав час, і Церква знову кличе нас стати на дорогу Великого Посту. Не люди, не держава, не традиція, а Церква, яка є Містичним Тілом Господа Ісуса, саме вона кличе нас. Не хтось інший, не тренери, не лікарі-дієтологи, чи навіть ми самі. І це перше, що я хочу разом із вами усвідомити. Не ми самі обираємо собі піст, а Бог запрошує нас на цей шлях щорічного  навернення у спільноті, так само як Ісус був виведений Духом Святим у пустелю.

Бо піст – це покликання. Як лікар, що покликаний до хворого, як пожежник,  посланий, щоб урятувати людей та їхні маєтки, – так і кожен із нас, хто почув заклик Господа у Церкві, повинен з’явитись перед обличчям Божим і сказати слідом за молодим пророком Самуїлом, під час розпізнання ним голосу Бога:  «Ось я, бо ти кликав мене!» (1Сам 3,5.6)

Різностороння ерудиція найчастіше допомагає нам у правильному прийнятті рішень та безпечному використанні дару свободи. Проте одного дня, перебуваючи в Едемі, люди захотіли пізнати зло і дозволили переконати себе, що саме цього їм бракує тепер, повірили, що це зло допоможе їм стати щасливими у майбутньому. Погодилися знехтувати покликанням до перебування у гармонії з Творцем. Погодилися на привабливе зло, що засліплює очі. Скуштували його та втратили майже все, у тому числі ясність у оцінюванні ситуації та розпізнанні свого життєвого покликання, яке провадить до вічного перебування у Божій присутності, яку нічим не можна підмінити.

Скільки разів від останнього свідомо пережитого Великого Посту ми дали можливість дияволові переконати себе, що можна знехтувати чудовим Божим планом нашого спасіння? Чи розпізнав кожен із нас свій власний шлях, яким дійде до вічного спасіння?

У І Неділю Посту розмірковуємо над 40-денним постом нашого Господа Ісуса та над спокусами, з якими Він мав зустрітися в цей час. Слово Боже підкреслює, що Христос вийшов постити та бути спокушений дияволом. Людина, яка знає смак перебування у Божій любові, самостійно ніколи не шукатиме спокус. Вона свідома того, що ворог спасіння все зробить для того, щоб покликання не було розпізнане або виконане неякісно. У попередньому розділі Євангелія від Матея, під час хрещення у Йордані, Бог Отець засвідчує про Ісуса, називаючи Його Сином, у якому є батьківське благовоління (пор. Mт 3,17). Синівство закладає місію виконання волі Отця. Закладає не лише розпізнання самої мети, а й шляхи її осягнення. Диявол двічі вносить спокусливу пропозицію словами «якщо Ти Божий Син».  Нібито визнаючи місію Спасителя, диявол пропонує свій шлях, і щоразу цей шлях означає полегшення місії у цілому: бо навіть із каміння можна зробити хліб, ризикнути впасти з надією на Боже Милосердя, та дозволити собі малий жест для вшанування князя цього світу в обмін на владу над усіма царствами землі. Легка дорога для Месії, щоб усіх привести до Небесного Отця. Не лише легка, а й диявольська.

Скільки таких авантюр нам було запропоновано протягом останнього року, щоб спростити життя, щоб сповідувати духовний мінімалізм та зійти з дороги власного покликання?

Великий Піст, як і саме Царство Небесне, не є справою їжі та пиття (пор. Рим 14, 17), а є пропозицією підходити окремо і відповідально до кожного питання, бо ж від щоденних наших рішень залежить не лише сьогодення, а й Вічність. Кожен із нас – чоловіки та жінки, духовенство та подружжя – дозвольмо Духу Святому вивести нас у пустелю, щоб відкрилася в нас правда про наміри нашого серця та вірність життєвому покликанню. Тому цей святий і благодатний Піст я можу назвати часом розпізнання.

Для деяких з нас, особливо для молоді, Великий Піст має стати часом пошуку відповідей на важливі запитання стосовно вибору життєвого шляху, відкриття свого особистого покликання. У цей рік, присвячений у Римсько-Католицькій Церкві в Україні молитвам про нові покликання до священицького та чернечого життя, маємо зрозуміти, що складність полягає не лише у тому, щоб почути голос Господа, але також у тому, щоб не бути обдуреним дияволом через рекламу життя за його правилами. Відвертаючи увагу покликаного від дороги служіння, демон, запропонує, щось «добре», але на своєму шляху. Сучасний світ несприятливий до розпізнання покликання. Він спокушає людину пропозиціями щодо надмірного комфорту, релаксу, хаосу, галасливих вечірок, життя без відповідальності та самозадоволення. Людина, що потрапила у тенета цієї залежності, втрачає і Бога, і його покликання, а разом із тим – повноцінне і вічне життя. Виявляється, що найбільшою епідемією сьогодення є не коронавірус, до якого прикута увага світового суспільства, а вірус духовної сліпоти, що відбирає повноцінне життя у мільйоонів людей, і цей страшенний процес відбувається щодня і майже непомітно.  Бо життя і покликання в своїй особі є одним і тим же. Бог кличе нас із небуття до життя. Ми відповідаємо на його покликання і починаємо жити. Христос теж стояв на початку реалізації свого месіанського покликання, проте мав сили відповідати дияволові саме Божим Словом, у якому був як людина навчений і занурений. Без щоденної зустрічі зі Словом Господа змагання зі злим духом приречені на поразку. Слово Бога не лише створило Всесвіт, а й досі створює людину за своїм образом і подобою. У розпізнанні покликання також триває справа творіння та спасіння кожного з нас. 

Підсумовуючи наші роздуми на початку дороги Великого Розпізнання, заохочую кожного вірянина до такого:

  1. Перш за все – зануритися у Бога особисто та повністю. Лише у Божому світлі відкривається всіляка правда.
  2. У всіх великопісних відреченнях зробімо, перш за все, акцент на тому, що походить від диявола – ворога нашого спасіння. Проте цілком можливо, що нові спокуси ми відкриємо саме у наступнї тижні Посту.
  3. Надаймо нового духа нашому життєвому покликанню, яке вже реалізується, і радикально відкиньмо все, що йому заважає.
  4. Нестача священиків та богопосвячених осіб у сучасному матеріалізованому світі не походить від того, що Бог не кличе служителів, а від того, що покликані не хочуть про це чути або наповнені страхом від диявола. Нехай кожна молода особа, розмірковуючи про власне покликання, зі сміливістю спитає Господа: «Боже, а може, це саме мене Ти посилаєш?» І нехай слухає Бога, Який відповідає віруючим у Нього.
  5. Запрошую також до посиленої молитви про покликання до служіння у Церкві. До молитви, позбавленої формалізму і позначеної великим духовним трудом, бо до цього неустанно закликає Господь: «Жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вивів робітників на своє жниво» (Лк 10,2). Нехай саме у Великому Пості у відповідь на велич Божого покликання через дар Святого Духа знайдеться мужність у численних юнаків і дівчат сказати мужнє слово: «Ось я, бо Ти покликав мене». Саме так зробимо Великий Піст плідним, саме так навернемося, очистимося, освятимося і зустрінемо благодать Воскресіння Христового.

На труд Великого Посту та Розпізнання від щирого серця благословляю в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

+ Віталій Кривицький SDB, Єпископ Київсько-Житомирський

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: