Свідчення

«Моє подружжя врятувала свекруха»

05 Березня 2020, 14:05 1487

Старий жарт каже, що теща повинна мати два зуба: один — щоб відкривати ним пиво для зятя, і другий — щоб болів. За іншим житейським анекдотом, у сімейних кризах завжди винні двоє: свекруха і невістка.

У цих творах чорного гумору видно стандартний образ матері чоловіка чи дружини: це вредна тітка, яка влазить у життя молодого подружжя, і завжди командує. На щастя, однак, дійсність нерідко виглядає інакше.

 

Вероніка, 50 років: «Я б хотіла бути такою, як вона»

Моя свекруха була моєю викладачкою в медичному ліцеї. Завжди елегантна, з чудовим манікюром, вона розповідала про те, що жінка здатна узгодити працю і виховання дітей — тільки треба це добре організувати. Вона багато вимагала, але й уміла цінувати. Коли я познайомилася зі своїм чоловіком на вечірці, то не знала, що це її син, — але він теж був такий акуратний, чистий, гарно пахнув, мав гарну зачіску. Коли ми заручилися, вона зраділа, кажучи, що тепер він дбатиме про мене (а не що я про нього!!!). Допомагала нам виховувати дітей, коли хворіли — давала їм ліки. Була діловою і елегантною жінкою. Не мала легкого життя: було кілька викиднів, рано стала вдовою, — але вона не сповнилася гіркоти. До кожного ставилася з повагою, була толкова, вміла «зробити щось із нічого», бо грошей мала небагато. Як померла (хворіла на рак і мала інсульт), я подумала, що хотіла би бути такою, як вона. Що свекруха може бути прекрасною людиною.

 

Моніка, 38 років: «Свекруха мені близька, як ніхто»

Як я виходила заміж, то не знала добре родини зі сторони чоловіка. Я не хотіла, щоби хтось втручався в наше життя, бо мої батьки повинні були не лізти. Мій батько був алкоголік, від мами я не бачила материнського тепла. Хотіла жити «по-нашому». І не мала потреби знайомитися з мамою чоловіка. Навіщо це мені було потрібне?

Але після шлюбу мій батько почав вимагати від мене грошей, щоб заплатити за брата. Я цього соромилася. Проте свекруха стала мене підтримувати, допомагати, казала, що гроші знайдуться, а як ні, то я можу їх не давати, бо, правду кажучи, я нічого батькові не винна. Виявилося, що й вона мала подібну ситуацію і взагалі багато чого пережила зі своєю родиною.

Я розповіла їй про таке, чого ніхто не знав, навіть моя подруга, з якою я все життя прожила в одному домі. Свекруха мені близька так, як ніхто ніколи не був досі. Подруга інколи сміється, що якби змія вкусила її свекруху, то змія би здохла, а я до своєї дзвоню, коли маю якусь проблему, чи потребую поради, чи про дітей, чи про роботу, і т.д. Зі свекрухою ми ближчі, ніж я будь-коли була зі своєю матір’ю. Свекруха ніколи мені не сказала, що те, що було вдома, то моя провина, а ще вона мене не повчає і не вимагає, щоб я була обслугою для її сина.

 

Ян, 28 років: «Якби не теща, я б не був магістром»

У мене було так, що я по-доброму здивувався. Моя дружина завагітніла на початку другого курсу. Ми боялися, що не дамо ради з малою дитиною і навчанням. Мама моєї дружини, довідавшись про це (ми зізналися разом), сказала мені: «Ти чого збаламутив мою дочку?» Я подумав, що вона нас вижене, а вона потім сказала, що ми думати не вміємо, але вона нам допоможе. Я пішов на роботу, але теща сказала, щоби я навчався заочно, бо магістратуру зробити варто. Аня залишилася на денному навчанні. Теща займалась онучкою, ніколи нам не дорікала (окрім тієї першої розмови).

Ми закінчили навчання, працюємо, думаємо про другу дитину. Теща хоче стати бабусею втретє (брат жінки теж уже має дитину). Вона прекрасно займається малою, ми ніколи й не думали про няню чи ясла.

 

Ганна, 43 роки: «Свекруха врятувала моє подружжя»

Я не знаю, чи молодші це зрозуміють. Може, вони оцінять мене належно, а може, хтось скаже, що я вчинила по-дурному. Кожен має право на таку оцінку, але я вважаю, що інколи чоловіки губляться, бо не знають, чого від них хочуть. А я хотіла, щоби ми з Марком збудували дім. Хотіла, щоб у дітей було по кімнаті, щоб було подвір’ячко, щоби нам жилося краще, ніж мені з моїми батьками (моя мама не працювала, жила на виплати, в тата не було сталого заробітку, він постійно жонглював роботами). Я прогризала чоловікові дірку в голові, щоб він працював, щоб ми чогось досягли.

Спало нам на думку, щоб він виїхав за кордон. Чоловік працював у Норвегії на зборі овочів. Гроші були, дім ми купили і оформили, але виявилося, що він там пізнав «бабу»… Сказав мені про це, повернувшись із заробітків, і це мав бути вже передостанній виїзд, бо гроші ми вже назбирали.

Сказав, що він закохався, що я можу забрати собі цей дім, він мені буде платити, але думки не змінить. Я плакала, пояснювала, що він робить помилку, але він не слухав. Моя мама сказала продати той дім і повертатися з дітьми до них, але умови були набагато гірші, ну і ще з різних причин я цього не хотіла робити. Мені допомогла свекруха. Вона взяла Марка на розмову і сказала, що він ніколи приїде до неї в гості з коханкою і що вона його не так виховувала. Сказала також, що батько Марка теж мав роман, а вона через це страждала (мій чоловік про це навіть не знав). Це сильна, наполеглива жінка. Її слова протверезили його.

Весь час, поки я мала претензії і жалі, вона була по моїй стороні, бо її теж випробувало життя з чоловіком. Через два роки після того наше подружжя стало кращим, ніж у день шлюбу. Свекруха його врятувала, бо вона зуміла сказати синові, що насправді важливе.

 

Матеуш, 33 роки: «Це була чудесна переміна»

Моя теща спершу була безнадійна, я їй бажав усього найгіршого. Критикувала мене, зробила собі ключі від нашого дому, кілька разів сказала сусідкам, що кому як, а в неї зять невдалий.

Після того як я втратив роботу (не зі своєї провини), мав нервовий зрив. Думав, вона мене доб’є, бо її донька заслуговує на найкраще (вочевидь я би їй усе дав). Але з нею відбулась якась чудесна переміна. Бачивши мене слабкого, без праці, вона вибачилася і сказала, що бачить у мені хорошого чоловіка, що інколи буває тяжко, але треба зціпити зуби… Відтоді у нас прекрасні стосунки. Я не можу сказати про неї ні слова поганого: вона допомагає нам, коли ми просимо, не нападає, не вимагає бозна-чого. Відтоді я вірю, що людина може змінитися.

Переклад CREDO за: Ангеліка Шельонговська-Миронюк, DEON

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: