У червні особливим чином вшановуємо Пресвяте Серце Ісуса і молимося Літанію, яка складається з 33 закликів. Пропонуємо коментарі до кожного заклику цієї молитви, щоби вона стала ще глибшою та свідомішою.
Серце Ісуса, надіє тих, хто в Тобі вмирає
Цей заклик є відгомоном слів св.Йоана: «Блаженні ті мертві, які віднині помирають у Господі» (Одкр 14,13). Коли людина більше потребує підтримки, як не в годину смерті? У ці критичні моменти Пресвяте Серце Ісуса — наша єдина і непохитна надія. Безперечно, кожна людина відчуває інстинктивний страх перед смертю, яка кладе край нашому життю на землі. Це не дивно. Тому що смерть — не Боже діло, а результат гріха. Думка про смерть наповнює людину головним чином тому, що це початок іншого життя, і ми не певні, що ж воно нам принесе.
Буває, що деякі люди не бояться смерті й навіть цього хочуть. Треба сказати, що як не всі страхи смерті слушні, так і бажання померти не завжди є мудрим і виправданим. Якщо хтось хоче смерті, бо йому вже набридло жити, то християни не можуть цього схвалити. Деяким язичникам до такої міри обридало життя, що вони накладали на себе руки, а їхні друзі вважали це розумним. Звісно, тільки люди, переконані, що смерть — це кінець людського життя, могли думати і діяти саме так. Для нас смерть — це не кінець, небуття чи сон. Смерть — це пробудження до іншого, справжнього життя в Богу.
Якщо ж хтось хоче смерті, бо він давно хворий і багато страждає і є тягарем для родини, тоді у його бажанні не буде нічого поганого, якщо він остаточно погодиться з волею Божою.
Святі прагнули померти, щоб якнайшвидше зустрітися з Богом і любити Його на небі більше, ніж це можливо на землі. Свята Тереза від Дитяти Ісуса, помираючи, пристрасно сказала слово «Я люблю». Це було її останнє слово на землі.
Святий Андрій апостол, побачивши хреста, до якого мали його прибити, привітав його, волаючи: «О добрий хресте, жаданий хресте, тут нарешті будуть заспокоєні мої гарячі прагнення!» Святі могли насолоджуватися смертю, яка наближалась, оскільки були до неї підготовлені і, як апостол Павло, могли сказати: «Адже для мене жити — це Христос, а померти — це надбання» (Флп 1,21).
Для людини, яка уповає на Бога, смерть — це не привид, а друг або мати — згідно зі словами Іова. Мати, яка вводить у вічне життя, подібно до того, як земна мати вводить свою дитину у мирський світ.
Той, хто покладає надію в Серці Ісуса і вмирає в Ньому, може не боятися смерті. Померти в Серці Ісуса — це намагатися жити в освячувальній благодаті і віддатися Пресвятому Серцю Ісуса. Хто поклоняється Пресвятому Серцю Ісуса, той відчує особливу втіху і зміцнення від Нього в момент своєї смерті. Він не буде сумніватися в Божій милості. Ісус сказав в одному з об’явлень: «Для тих, хто Мені поклоняється, Я стану найбезпечнішим притулком у їхньому житті, а особливо в годину смерті».
фінансово.
Щиро дякуємо!
