Завдяки дітям ми пізнаємо себе, а також маємо змогу спростити нашу духовність і вдихнути простоту у стосунки з іншими та з Богом. Іноді в повсякденному житті діти дають батькам добрі «проповіді», які, хоч і не спираються на великі книги, але досягають серця і мають силу його змінити.
Гарі Томас написав у своїй книжці «Святе батьківство»: «Батьківство — це незвичайна школа духовної формації. Щоденний догляд за дітьми, турбота про їхні потреби та формування їхніх характерів залишає слід у кожному з батьків». Цього не вийде заперечити. Ви являється, що наші діти несвідомо, ненавмисно і незаплановано стають нашими вихователями. Вони змінюють поведінку батьків, спосіб їхнього мислення і реагування. Пропонуємо кілька дитячих «проповідей» для мам.
Мама не завжди терпелива
Зосередження під час вечірньої молитви. Кожен може сказати слова подяки. Мій чоловік каже: «Дякую Тобі, Боже, за мою дружину і за те, що вона така терпелива, дбає про нашу сім’ю, дім і створює в них затишок».
Уявіть собі кислий, як від лимону, вираз обличчя шестирічного сина при слові «терпелива», який після цього каже: «Оооо, ні, тату, мама не завжди така терпелива. Я знаю». Потім син перерахував мені всі мої провини. Щоправда, половину з них можна було викреслити, бо те, що для нього було браком терпеливості, для мене тоді було якраз її проявом. Відтоді, читаючи слова «Любов терпелива», я усміхаюся від думки, скільки попереду ще праці над собою і яких я маю поруч малих шанувальників, що цінують мій поступ у мистецтві терпеливості, а також допомагають робити іспит совісті.
Ісус завжди там, де ти
Мами після пологів знають, до яких креативних ігор можна тоді дійти… Важко приділяти увагу і старшим, і маленькому, даючи при цьому собі право на відпочинок. Для мене було важливо придумати забави, які не потребували моєї великої участі. Тримаючи на руках маленьку дитину, я запросила старшого погратися:
— Максе, пограємося? У що ти хочеш? — запитала я.
— Я знаю! Ти, мамо будеш дівчиною, а Марійка твоєю дитиною.
— Добре, а ти ким будеш?
— Ісусом.
— Ісусом? Ну. Якщо хочеш, то добре. Що я маю робити?
— Ви собі ходіть по дому. Іди, іди вже, — після цих слів я з Марійкою на руках пішла, а Максиміліан йшов за мною крок за кроком. Він зупинявся тоді, коли зупинялася я. Врешті я запитала:
— Сонце, а що ти робиш?
— Але ж я — Ісус. Я завжди поруч із тобою. Іду туди, куди й ти.
Хіба не написано в Святому Письмі: «Він не дасть захитатись нозі твоїй, не здрімає твій Сторож: оце не дрімає й не спить Сторож Ізраїлів! Господь то твій Сторож, Господь твоя тінь при правиці твоїй, 6 удень сонце не вдарить тебе, ані місяць вночі! (Пс 121, 3-5)?
Молися просто
— Мамо, говори до мене, молися, — продовжував мій чотирирічний син.
— А що я маю казати?
— Ну, наприклад, що ти мене любиш.
— Люблю тебе, Максе.
— Ні, не Макс! Я ж Ісус! Кажи: «Люблю Тебе, Ісусе» — так молися. Так треба молитися, мамо.
Завдяки дітям ми пізнаємо себе, а також маємо змогу спростити нашу духовність і вдихнути простоту у стосунки з іншими та з Богом. «Бог послуговується дітьми», — каже Гарі Томас. Він також називає через це Бога революціонером. Поставте зараз перед собою свою дитину і скажіть собі, що маєте стати, як вона, щоб увійти до неба. Чого вам бракує? Що ви маєте розвивати? Бог скористається вашою дитиною, щоб вам допомогти.
фінансово.
Щиро дякуємо!
