«Бог, Який приходить на Київські землі є воротами. Ними маємо увійти в інший світ – світ заповідей, головна з яких – любов. Сказати це своєму народові непросто. Але ця ідея настільки гуманістично-об’єднавча, що народ повірив Володимиру. Народ повіривши у славу Божу увійшов в ці ворота на спасіння нам і грядущим поколінням».
Про це сьогодні під час Архиєрейської Божественної Літургії у Патріаршому соборі Воскресіння Христового говорив єпископ-помічник Київської архиєпархії владика Йосиф Мілян, повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
Свою проповідь архиєрей розпочав Євангельськими словами «Я ворота, хто ввійде мною той спасеться». У світлі цих слів єпископ зазначив, що історія багато може навчити. «Вчорашній день нашого життя це також історія, яка може навчити та підказати. Ми як народ пережили багато ідеологій в різних форматах. Нас переконували, що певна ідеологія зробить нас щасливими… Було по-різному, а ми надалі чекаємо свого часу, щоб бути щасливими. Попри це нам чогось бракує. Очікуємо якогось ідеального мужа, який повів би нас в напрямку до щастя, до кращого життя, спокою в серці, до певності в завтрашньому дні», – зауважив проповідник.
Ведучи далі архиєрей роздумував над темою лідерства: «Сьогодні чомусь не довіряємо лідерам, особливо політичним. А може не зовсім лідерам!? Бо лідер це не той, хто бере електорат силами м’язів, хитрістю, підступом, чи неправдою. Лідер не той, хто заставляє піти за ним або сидіти тихенько через репресії та силу зброї. Лідер не той, хто заставить через Гулаг та Сибір плескати в долоні й вигукувати “Ура!”, або мовчати. Лідер це той, який готовий як Христос на тайній вечері зняти свої шати, підперезатися рушником і обмити своєму народові ноги поцілувавши їх. Лідер це особа, за яким народ хоче іти. Бо бачить, що він шукає не для себе, а для свого народу щастя, спокою та впевненості у завтрашньому дні», — наголосив протосинкел Київський.
Продовжуючи проповідь єпископ сказав, що про святого Володимира можна дуже багато почути та прочитати. «Одне знаємо певно – святий рівноапостольний київський князь впровадив християнство та віру, приніс живого Бога на Київські пагорби. Сьогодні святкуючи його пам’ять, віддаємо йому шану за те, що він зробив. Завдяки його християнській вірі ми стали європейським народом з європейськими стандартами. Бо по душі ми завжди були демократичними та вільними».
Наостанок Владика Йосиф зауважив, що ми знаходимося після періоду атеїстичного режиму, коли радянські лідери боролися з Богом. Проте найбільший диктатор не може вирвати Бога зі серця людини. Віра в єдиного Бога приходить з життям, Господь вкладає її нам у серце як той вогонь, що не згорає. Віра це особлива Божа благодать, яка приходить і скріплює нас у важких хвилинах, дає наснагу, оптимізм, показує світло в кінці тунелю і дає нам величезну надію, що з нами Бог».
Завершуючи проповідь владика відзначив, що в цей день заведено святкувати пам’ять хрещення Русі-України. «Стараймося кожен на своєму місці покласти себе, свій потенціал, свою віру, свою любов, свою жертву на вівтар Божий. Тоді на столах політичних, економічних і на наших домашніх буде все по достатку, особливо тих речей, які нам найбільше потрібні».
Зазначимо також, що цього дня у Патріаршому соборі відбувся чин відновлення хресних обітів. Усі присутні мали нагоду відновити ті обіцянки, які устами хресних батьків дали в день свого Хрещення.
фінансово.
Щиро дякуємо!
