79 років тому отець Максиміліан Кольбе віддав своє життя за співв’язня

Сьогодні, 29 липня, виповнюється 79 років зібрання на табірній площі в Освенцимі, де о.Максиміліан Кольбе віддав своє життя за іншого в’язня, Францішка Ґайовнічка, — мирянина, батька сім’ї.

Історики не змогли встановити точної дати цієї події на підставі розповідей свідків, але найчастіше згадується саме 29 липня 1941року. Саме тоді було вибрано 10 чоловік, яки мали померти за втечу одного з в’язнів.

Міхал Міхердинський, який помер 2006р., був одним з останніх свідків відомого зібрання в таборі Аушвіц, на якому францисканець, що перебував тоді в таборі близько двох місяців, погодився померти замість невідомого йому в’язня. У спогадах того свідка з’явилася точна дата — 29 липня.

Тереза Вонтор-Тихі, працівниця наукового центру Національного музею Аушвіц-Біркенау в Освенцимі, пояснила, що 29 липня — одна з найімовірніших дат цієї події.

Уже покійна історик Національного музею Аушвіц-Біркенау Данута Чех у своїй праці «Календар подій в Аушвіці» пише, що саме 29 липня 1941року. за відсутності коменданта Рудольфа Гесса, начальник табору Карл Фріч у відповідь на втечу одного з в’язнів «вибрав, імовірно, 10 заручників із в’язнів блоку №14, прирікши їх на голодну смерть».

Отця Максиміліана Кольбе перевезли до Освенцима в табір Аушвіц 28 травня 1941р., де він отримав номер 16670. Спочатку його відправили звозити гравій для будівництва паркану біля крематорію. Потім він приєднався до команди в Бабіцах, яка будувала огорожу навколо пасовиська. В Аушвіці здоров’я о.Максиміліана швидко погіршилося (він хворів на туберкульоз і мав одну легеню). Священник потрапив до табірної лікарні. В’язні дбали про нього. Коли йому стало краще, його вигнали з лікарні, побоюючись, що він там помре. Пізніше Кольбе відправили на легшу роботу, спочатку в панчішну майстерню, де ремонтували одяг, а згодом — чистити картоплю на кухні.

За кілька днів до смерті о.Максиміліан сказав в’язню, Юзефу Стемлеру: «Ненависть — не творча сила. Творча сила — любов».

На зібранні на таборовому плацу 29 липня було вибрано 10 чоловік, які мали померти за те, що один із в’язнів, Зигмунд Рілавський, утік із блоку. Отець Максиміліан вийшов із строю і звернувся німецькою до лагенрфюрера Карла Фріча з проханням зайняти місце невідомого йому в’язня Францішка Ґайовнічека, який благав його помилувати, бо мав сім’ю. За нестандартну поведінку священника могли застрелити або долучити до приречених на смерть, не зважаючи на його прохання. Але німці погодилися на просьбу ченця.

Отець Кольбе в останні дні свого життя помирав від голоду в камері № 18, куди його перевели разом із групою інших в’язнів, приречених на голодну смерть. В’язні згадували, що смертники співали й молилися. За кілька днів голоси з камери стихли.

Німці по черзі виносили тіла в’язнів, що помирали. Отець Кольбе помер останнім,14 серпня, від смертельного уколу карболової кислоти. Як згадує перекладач в блоку смерті, Брунон Борговєц, який вижив у таборі, «Отець Кольбе сидів на підлозі, притулившись до стіни, з розплющеними очима. Його тіло було чисте і променіло».

Папа Павло VI 17жовтня 1971 р. проголосив отця Максиміліана Кольбе блаженним. Папа Йоан Павло ІІ 10 жовтня 1982 р. долучив о.Максиміліана до грона святих мучеників Католицької Церкви. Він став першим польським мучеником під час ІІ Світової війни, який удостоївся слави вівтаря.

У камері смертників о.Максиміліана молилися три папи: Йоан Павло ІІ, Бенедикт XVI і Франциск, який здійснив паломництво до меморіалу Аушвіц-Біркенау.

Францішек Ґайовнічек пережив війну, він помер 1995р. в Бжегу, у віці 94 років. Його поховали на монастирському кладовищі францисканців у Нєпокалянуві.

Раймунд Кольбе народився 8 жовтня 1894р. в Здунській Волі. 1910р вступив до ордену, де прийняв ім’я Максиміліан. Навчався в Римі, де в 1917р. створив Товариство лицарів Непорочної. До Польщі повернувся в 1919р. В 1927 створив під Варшавою монстир-видавництво Непокалянов. Через три роки поїхав до Японі, звідки повернувся 1936р. Кольбе очолив Нєпокалянув, який став найбільшим католицьким монастирем у світі.

У вересні 1939р. німці вперше арештували Кольбе та інших францисканців із Непокалянова. В грудні ченців звільнили, а 17 лютого 1941р. о.Максиміліана арештували вдруге. Він потрапив до в’язниці Павяк, а потім до Аушвіцу.