Щоб подолати наслідки занепаду світу, треба визнати себе його частиною, відтак відчути покликання оберігати його та захищати.
Такими думками Святіший Отець поділився з вірними, продовжуючи роздуми про відновлення після кризи, що викликана пандемією. Папа звернув увагу на те, що кожен може і повинен стати «хранителем» Божого дару, яким є наш спільний дім, повідомляє Vatican News.
«Споглядати й піклуватися: ось два наставлення, що показують шлях до виправлення та відновлення рівноваги в наших стосунках людських істот зі створеним світом», — сказав Папа Франциск, підсумовуючи свої чергові роздуми на тему «Оздоровити світ». Він поділився ними під час загальної аудієнції в середу, 16 вересня 2020 року. Святіший Отець зазначив: для того, щоб вийти з пандемії, ми повинні дбати про себе й піклуватися одні про одних, підтримати тих, які опікуються найслабшими, хворими та похилими віком, — але також не повинно забракнути турботи про наш спільний дім: землю і кожне створіння.
Найкраща протиотрута
Згадуючи свою енцикліку «Laudаto si’», Святіший Отець нагадав, що всі форми життя взаємопов’язані, а наше здоров’я залежить від здоров’я «екосистем, які Бог створив і доручив нам про них піклуватися». Зловживати ними, натомість, «це важкий гріх», а «найкращою протиотрутою від такого неналежного використання нашого спільного дому є споглядання». Бо ж коли не вміємо «зупинятися, захоплюватися прекрасним і цінувати його», то не дивно, що «кожна річ перетворюється в предмет для безсовісного використання і зловживання».
«Однак наш спільний дім — створіння — це не просто “ресурс”. Створіння мають цінність самі в собі та відображають, кожна в свій спосіб, промінь безмежної Божої мудрості й доброти», — сказав Папа, цитуючи Катехизм Католицької Церкви. Франциск наголосив, що нам «потрібно відкривати цю цінність і цей промінь», а цьому служать тиша, слухання та споглядання.
Зайняти належне місце
Як зауважив Глава Церкви, без споглядання легко впасти в «неврівноважений антропоцентризм», який переоцінює роль людей, позиціонуючи їх як «абсолютних панів над усіма іншими створіннями». До цього «помилкового погляду» додалася «викривлена інтерпретація» біблійної розповіді про створення. «Експлуатувати створіння — це гріх», — підкреслив Папа.
«Ми вважаємо, що перебуваємо в центрі, претендуючи на те, щоби посісти місце Бога, й через це руйнуємо гармонію створення, гармонію Його задуму. Стаємо хижаками, забуваючи про наше покликання бути охоронцями землі», — сказав Папа. Людям потрібно працювати та обробляти землю, щоб жити і розвиватися, але «праця не є синонімом експлуатації» й має супроводжуватися піклуванням.
Споглядальний погляд
Отож, за словами Святішого Отця, необхідно «відновити споглядальний вимір». Коли споглядаємо, то відкриваємо в інших і в природі «щось набагато більше від їхньої корисності»: відкриваємо «внутрішню цінність, надану Богом». Але не йдеться про те, щоб «дивитися на природу ззовні, ніби ми не занурені в неї». Споглядання, «яке провадить до позиції піклування», починається зсередини, коли ми визнаємо себе частиною творіння, почуваючись «цілісною частиною цієї краси» та відчуваємо покликання «оберігати її та захищати».
«Той, хто вміє споглядати, з легкістю включиться у діло переміни того, що веде до занепаду та завдає шкоди здоров’ю. Він дбатиме про виховання й поширення нових звичаїв виробництва і споживання, про внесок у нову модель економічного зростання, яка гарантуватиме пошану до спільного дому та до людської особи. Споглядальний у діянні схильний ставати сторожем довкілля. Це ж прекрасно: кожен з нас має бути сторожем довкілля, його чистоти, шукаючи способів погодити прадавні знання тисячолітніх культур із новими технологічними знаннями, щоби наш стиль життя завжди був сталим», — наголосив Папа.
Обов’язок, що стосується кожного
Підсумовуючи, Глава Церкви ствердив: споглядання та піклування — це «два наставлення, що показують шлях до виправлення та відновлення рівноваги в наших стосунках людських істот із створеним світом». Бо ці стосунки часто неврівноважені — однак не слід забувати про те, що «Бог прощає завжди, ми — іноді, природа — ніколи».
Коли ж матимемо «братерські» стосунки зі створінням, станемо «хранителями життя й надії». Такі люди оберігають спадок, який нам довірив Господь Бог, «щоб ним могли радіти прийдешні покоління». В цьому контексті Святіший Отець скерував думку до індіанських народів, «перед якими маємо борг визнання», та до рухів, асоціацій і згуртувань, які докладають зусиль «на захист своєї території з її природними і культурними цінностями».
«Не слід, однак, делегувати лише декому те, що є завданням кожної людини. Кожен з нас може й повинен стати “охоронцем спільного дому”, здатним прославляти Бога за Його створіння, споглядати їх і захищати», — сказав Папа.