Святіший Отець говорить про аборти прямо, без натяків, і водночас показує цю драму в ширшому контексті людської долі та турботи про все Боже створіння. Варто познайомитися з його аргументами.
Дивно, але вислови Папи Франциска щодо захисту людського життя від зачаття не дуже часто висвітлюються або цитуються. Нагадаємо кілька з них:
1. Людина в жодному разі не може бути «непотрібною»
«На жаль, ми викидаємо не лише їжу і непотрібні речі, а часто саме людське буття, яке відкидається як “непотрібне“. Страшно подумати, що є діти, жертви абортів, які ніколи не побачать денного світла…» (Виступ перед дипломатами, акредитованими при Святому Престолі, 13.01.2014).
2. Завжди слід приймати ненароджених дітей
«Любов до інших не може обмежуватися лише особливими нагодами; вона має бути постійною в нашому житті… Саме тому ми покликані, наприклад, захищати людей похилого віку як дорогоцінний скарб із любов’ю. Мусимо їх захищати, навіть якщо це спричиняє економічні труднощі та інші незручності. Саме тому маємо надати будь-яку підтримку хворим, зокрема, невиліковно. Саме тому ненароджених дітей завжди слід приймати. Саме тому, зрештою, життя завжди треба захищати і любити — від зачаття до природного кінця». (Катехиза під час молитви Regina Coeli, 06.05.2018).
3. Ми гірші за спартанців
«У дитинстві ми вивчали історію спартанців. Я був вражений, коли вчитель розповів нам, що коли народжувалася деформована дитина, її скидали з вершини гори так, щоб вона не вижила. Ми, діти, тоді сказали: “Як це жорстоко!” Брати і сестри, ми робимо те ж саме, тільки з більшою жорстокістю — більш науково». (проповідь під час візиту в Сан Джовані Ротондо, 17.03.2017).
4. Зробити аборт — це все одно, що найняти вбивцю
«Як може бути терапевтичним, цивілізованим, чи просто людським акт, який знищує нове зачате, беззахисне життя? Я запитую вас: чи правильно “ліквідувати“ людське життя, щоб вирішити проблему? Чи правильно найняти вбивцю, щоб вирішити проблему? Не можна, не правильно “ліквідувати“ людську істоту, навіть маленьку, щоб вирішити проблему. Це все одно, що найняти вбивцю для вирішення проблеми. (Катехиза під час загальної аудієнції, 10.10.2018).
5. Це не питання релігійних переконань!
«Будучи священником, я часто чув: “Поясни мені, чому Церква проти абортів? Це якась релігійна проблема?” “Ні, ні. Це не релігійна проблема“. “Філософська?“ “Ні, це не філософська проблема. Це проблема наукова, бо йдеться про людське життя і не можна вбивати людське життя, щоб вирішити якусь проблему“. “Але ж сучасна думка…“ “Слухай! І в давнину, і в сучасності слово “вбити“ означає одне й те саме!“» (Промова до членів Італійського товариства католицьких лікарів, 15.11.2014).
6. Щоби зрозуміти трагедію аборту, треба побути в конфесіоналі
«Після аборту теж є милосердя. Але це дуже важке милосердя, бо проблема не в тому, щоб уділити прощення, а щоб супроводжувати жінку, яка усвідомила, що зробила аборт (…). Бог завжди пробачає. Але мати також має усвідомити, що сталося. Щоб добре зрозуміти трагедію аборту, треба побути в конфесіоналі. Це жахливо!» (Пресконференція на борту літака під час повернення з ВДМ в Панамі, 27.01.2019).
7. Аборт — це не спосіб вирішення проблеми!
«На жаль, держави та міжнародні установи пропагують аборт також як одну з так званих “основних послуг” в рамках гуманітарної допомоги. Сумно бачити, яким простим і зручним стало для деяких відкидати життя як спосіб вирішення проблем, що можуть і повинні бути вирішені на користь матері та ненародженої дитини». (Послання до Генеральної асамблеї ООН з нагоди 75-річчя її існування, 25.09.2020).
8. «Перервати вагітність» означає «вбити»
Насильство і неприйняття життя — звідки вони, по суті, походять? Від страху. Прийняти іншого — це виклик для індивідуалізму. Поміркуймо, наприклад, про момент, коли з’ясовується, що життя, яке має народитися, позначене інвалідністю, навіть серйозною. Батьки у цих драматичних випадках потребують справжньої близькості, солідарності, щоби протистояти реальності, долаючи зрозумілі страхи. Тимчасом вони часто отримують поспішні поради перервати вагітність, а цей вислів — “перервати вагітність” — означає просто “вбити когось” (…) Та, той, кого сприймають як проблему, насправді є даром Бога, який може визволити мене від мого егоцентризму і допомогти мені зростати в любові. Слабке життя вказує нам вихід, спосіб уникнути зосередженого на собі існування і відкрити радість любові. (…) А що веде людину до відкидання життя? Ідоли цього світу: гроші — краще їх позбутися, бо це буде вам коштувати — влада, успіх. Це помилкові критерії оцінки життя. Що ж є справжньою мірою життя? Це любов, любов, якою любить їх Бог! (Катехиза під час загальної аудієнції, 10.10.2018).
9. До трагедії жінки ставляться надто поверхово
Одна із серйозних проблем — це, безумовно, модифіковане ставлення до життя. Дуже поширена ментальність призвела до втрати належної особистої і суспільної вразливості щодо питання прийняття нового життя. Деякі люди переживають трагедію аборту поверхово, не усвідомлюючи, яке це велике зло. Натомість багато інших, хоча й переживають цей момент як поразку, але вважають, що іншого шляху немає. Я, зокрема. думаю про всіх жінок, які наважилися на аборт. Мені добре відомі умови, які призвели їх до прийняття такого рішення. Я знаю, що це трагедія — екзистенційна і моральна. Я зустрів багато жінок зі шрамами на серці через цей важкий і болісний вибір. Те, що сталося, — глибоко неправильно (інакше: несправедливо, болюче, образливо). Але тільки тоді, коли це справді стає зрозумілим, можна не втратити надії. (Лист Святішого Отця щодо встановлення відпусту в зв’язку з Надзвичайним ювілеєм Милосердя, 01.09.2015).
10. Визнати цінність людського ембріону
«Якщо насправді не визнається важливість бідної людини, людського ембріону, людини з інвалідністю — це лише кілька прикладів — складно буде почути крик самої природи. Все між собою поєднане». (Енцикліка «Laudato si», 2015, п.117).
11. Неможливо узгодити турботу про природу зі згодою на аборт
«Оскільки все між собою пов’язане, неможливо узгодити охорону природи з виправданням абортів. Виховний процес щодо прийняття слабких навколо нас, які іноді обтяжують або доставляють клопоту, здається неможливим, якщо не піклуватися про людський ембріон, попри те, що його поява може бути причиною труднощів і проблем: “Якщо втрачаємо особисту і суспільну чутливість на прийняття нового життя, то інші форми відкритості, корисні для суспільного життя, також стають безплідними“». (Енцикліка «Laudato si», 2015, п.120).
12. Цілісність довкілля — це також людське життя від зачаття
Непокоїть те, що коли деякі екологічні рухи захищають цілісність навколишнього середовища і справедливо вимагають обмеження наукових досліджень, то іноді не застосовують ті ж самі принципи до людського життя. Коли проводять експерименти на живих людських ембріонах, то часто виправдовують порушення всяких меж, забуваючи, що невід’ємна цінність людської істоти значно перевищує ступінь її розвитку». (Енцикліка «Laudato si», 2015, п.136).
фінансово.
Щиро дякуємо!
