Після Тридентського Собору, коли Церква прагнула сформувати нові культурні течії, здатні відродити народну віру, місто Рим перетворилося на справжнє живильне середовище для художників.
Мистецтво стало привілейованим засобом передачі богословських істин — у той час як протестантські реформатори-іконоборці люто критикували велику кількість творів мистецтва, що прикрашали католицькі храми, — і Ватикан швидко став одним із найбільшим європейським покровителів мистецтв.
Саме в цій атмосфері мистецького достатку рух бароко виник і міцно вкоренився в італійській столиці XVII століття, закріпившись у римських церквах та палацах, перш ніж поширитися всією Європою. Стиль бароко, що високо цінувався тогочасною церковною владою, мав здатність посилювати релігійні імпульси завдяки емоційним ефектам кольору, пошуку руху та взаємодії світла й тіні, що звеличувало і посилювало загальну гармонію сцен, зображених на картинах і скульптурах.
Саме цей унікальний бароковий світ 400 років потому захопив французького художника Філіпа Казанову, якому нещодавно було присвячено документальний фільм EWTN Ватикану. Митець сприяє відродженню цього руху, переосмислюючи його з власним художнім чуттям.
Корінний парижанин, Казанова навчався в престижній Національній школі витончених мистецтв після того, як кілька років пропрацював карикатуристом. Своє покликання він відчув після відвідин абатств Центральної Європи, що сповнені барокових скарбів. Перебуваючи в римській церкві Святого Імені Ісуса (головного храму Товариства Ісусового, фасад якого, збудований у стилі бароко, ознаменував його поширення в архітектурі 1570-х), художник зрозумів, що його доля неминуче буде пов’язана з цим славним періодом західної історії. «Це мистецтво буквально вразило мене, адже воно відповідало моїм естетичним пошукам та релігійним прагненням краще за будь-яку іншу форму мистецького вираження», — каже Філіп Казанова.
Одна з робіт художника, якою він пишається найбільше, «Екстаз святого Філіпа Нері» (2015), зараз виставляється в головній церкві конгрегації ораторіанців, Санта-Марія-ін-Валічелла, де лежать мощі святого. Святий Філіп справді відіграв велику роль у житті Казанови. Свого часу цей святий був організатором незліченних культурних ініціатив і палким шанувальником барокових художників, про що свідчить його римський ораторій, збудований архітектором Франческо Борроміні. «Святий Філіп Нері завжди був моїм керівником, відтоді як я прибув до Рима, і він завжди мені дуже допомагав. Завдяки його заступництву та членам його конгрегації я отримав багато замовлень», — каже художник.
Для Казанови мистецтво бароко завжди матиме глибокий внутрішній християнський вимір, виражений головно через гру світла, що відображає парадоксальний подвійний вимір людського стану, створеного з темряви, хаосу, зла і страждань, але водночас піднесеного обітницею славного воскресіння тіл. «Коли світ поринає у часи криз та лиха, небо завжди розпалює людські душі й серця на землі, показуючи їм нескінченну красу творіння, закликаючи їх оспівувати славу Божу, — стверджує він. — Це повідомлення, що його я прагну висловити своїми картинами, робить необхідним заклик до Святого Духа; моя робота ніколи не відбувається без молитви».
Ліворуч: “Екстаз святого Філіпа Нері” (2015); праворуч: балдахін над кріслом св.Петра як зразок барокового мистецтва; світло, що пронизує храм Санта-Марія-ін-Валічелла.
Казанова вважає, що універсальна краса, передана через бароко, ніколи не вийде з моди, а отже, не може стати анахронічною. Його робота — живе нагадування про це в часи, коли саме поняття краси часто зводиться до простої суб’єктивної оцінки. За словами художника, відмова сучасного мистецтва від краси як об’єктивної та позачасової концепції замикає його в глухому куті, роблячи нездатним пройти випробування часом і вийти за межі своєї культури. На думку французького митця, пошук краси вимагає «певної міри смирення», оскільки потребує оглядки на приклади великих художників, що передували нашим часам, щоби вдосконалити свою майстерність і зробити мистецтво цілісним.
«Я хотів, щоб моя робота була образною; і з цією метою я звернувся до стилю, який найкраще відповідав моїм особистим прагненням. Але я черпаю натхнення у бароко з якомога більшою свободою, не рабськи імітуючи те, що було створено століттями раніше, — говорить Казанова. — Я цілком усвідомлюю, що мій розум та чуття вкорінені у моєму власному часі, і тому моя мета — висловити й запропонувати свої роздуми іншим людським поглядам та думкам сучасності, а також і тим, хто прийде пізніше, незалежно від країни, континенту чи цивілізації».
Переклад CREDO за: National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
