Святіший Отець повернувся до Ватикану після чотириденної Апостольської подорожі до Іраку. Спілкуючись під час перельоту з журналістами, він прокоментував основні моменти та зустрічі цього візиту, поділився думками про подальші плани.
Милосердя, любов і братерство — це дорога, якою ми повинні прямувати вперед. На цьому наголосив Папа Франциск, спілкуючись із журналістами на борту літака під час перельоту з Багдада до Рима, повідомляє Vatican News. Папа зізнався, що можливість зустрічатися з вірними після місяців перерви, пов’язаної з карантинними обмеженнями, стала для нього ковтком свіжого повітря.
У понеділок, 8 березня 2021р., завершилась Апостольська подорож Папи Франциска до Іраку. В обідню пору літак зі Святішим Отцем на борту приземлився у римському міжнародному аеропорту Чампіно. Повертаючись до Ватикану, Святіший Отець, вірний своєму звичаєві, зробив зупинку в базиліці Santa Maria Maggiore, щоби подякувати Пресвятій Богородиці за супровід під час подорожі та за її успішне проведення. Під час перельоту, як звичайно, відбулося спілкування з журналістами.
«Передусім, дякую за вашу працю, за ваше товариство та за вашу втому. Сьогодні свято жінки, вітання жінкам!» — сказав Святіший Отець на початку прес-конференції.
Діалог — не каприз, а слідування за Собором
У світлі зустрічі Папи з духовним лідером шиїтів аятолою Аль-Сістані, перше запитання стосувалося того, чи не планується з цією гілкою ісламу чогось схожого, як підписаний два роки тому в Абу-Дабі документ про братерство. Відповідаючи, Святіший Отець розповів, що підписання згадуваного документа було випереджене піврічним редагуванням, яке зберігалося в таємниці. Й він став першим кроком. Тепер же відбувся другий… І можна не сумніватися, що будуть наступні.
У цьому контексті Папа наголосив на важливості «дороги братерства». За його словами, у братерстві є рівність, а водночас, самої рівності замало, щоби прямувати далі. «Вважаю, що це також культурний процес», — сказав він, нагадавши про те, що й у християнстві зміна ментальності відбувалася поступово: відкриттю братерства, з усвідомленням, що об’явлення Ісуса є любов’ю і милосердям, передували Тридцятирічна війна, Варфоломіївська ніч…
«Загальнолюдське братерство є важливим, те, що як люди — всі ми брати і сестри й маємо прямувати вперед разом з іншими релігіями. Величезний крок у цьому зробив Другий Ватиканський Собор», — сказав Папа. Щоби зробити крок у цьому напрямку, часто доводиться ризикувати, додав він. І на його адресу, зазначив Франциск, лунають звинувачення, що це суперечить доктрині, що це єресь.. «Але ж ці рішення завжди приймаються у молитві, в діалозі, просячи поради, роздумуючи. Вони не є капризом і тримаються напрямку, якого нас навчив Собор», — підкреслив він.
Обіцянка подорожі до Лівану
Відповідаючи на запитання про те, чи планується найближчим часом подорож до Лівану, що його святий Йоан Павло ІІ називав «Країною-посланням» для регіону і який нині переживає кризу, Папа Франциск підкреслив, що Ліван — це щось більше, ніж рівновага. «Патріарх Раї попросив мене зробити зупинку в Бейруті під час цієї подорожі. Але мені цього здавалося замало… Крихта перед лицем проблеми, перед країною, що страждає так багато, як Ліван», — сказав він.
Універсальне послання
Ділячись думками про те, чи зустріч з Аль-Сістані може бути посланням для релігійних лідерів Лівану, Глава Католицької Церкви ствердив, що він вважає її «універсальним посланням». «Він був дуже шанобливий під час зустрічі, я почувався вшанованим. Наприклад, під час привітання він ніколи не встає, але двічі встав, коли вітався зі мною. Це покірний і мудрий чоловік, мені ця зустріч була корисною для душі», — сказав Папа. Такі мудрі люди зустрічаються повсюди, а схожі відчуття можемо пережити, коли зустрічаємося з тими, кого Франциск називає «святими по сусідству». Це люди, «які послідовно живуть своєю вірою, послідовні у загальнолюдських цінностях, послідовні у братерстві».
Чи повернеться Папа до Аргентини?
Ця розмова також стала нагодою спростувати думку про те, що Папа недолюблює свою батьківщину та не бажає її відвідати. Він зазначив, що дехто неправильно інтерпретує його слова з нещодавно опублікованого інтерв’ю, в якому він говорив про те, що в разі зречення не повернеться до Аргентини, але залишиться у своїй дієцезії, тобто в Римі. «Коли поїду до Аргентини або чому не їду туди? Відповідаю жартуючи: я 76 років прожив в Аргентині — цього достатньо!» — іронізував Святіший Отець, розповівши про те, що подорож на батьківщину була запланована на листопад 2017 року. Задум охоплював Чилі, Аргентину та Уругвай. Але в Чилі тривала виборча кампанія. Візит до Чилі перемістився на січень 2018-го, але це вже був непридатний період для Аргентини й Уругваю, тож тоді додалося Перу… «Розповідаю вам про це, щоби не творилися фантазії про “батьківщиноненависництво”. Коли буде така можливість, можна буде поїхати, адже залишилися Аргентина, Уругвай, південь Бразилії…» — сказав Папа Франциск.
Можливі подорожі
У цьому контексті Святіший Отець зазначив, що рішення про подорожі є плодом молитви й слухання, порад та обмірковування. Так, щодо подорожі, яка щойно завершилася, перші спонуки надійшли від дипломатів; згодом був візит Президента. Його також вразило свідчення з книги Надії Мурад «Остання дівчина» про переслідування язидів. «Всі ці речі разом привели до рішення, в обмірковуванні проблем, яких багато. Але врешті рішення визріло і я прийняв його», — сказав він.
«Не знаю, чи ще будуть подорожі, чи ні; лише зізнаюся вам, що від цієї подорожі я втомився набагато більше, ніж від попередніх. 84 роки не приходять самі, все має наслідки… Але побачимо. Тепер муситиму поїхати до Угорщини на заключну Святу Месу Міжнародного Євхаристійного конгресу. Це не буде візит у країну, лише на Месу. Але Будапешт розташований усього за дві години автомобілем від Братислави, то чому б не відвідати Словаччину? Так відбуваються ці речі…»
На зауваження про те, що протягом трьох днів візиту до цієї «ключової країни Близького Сходу» він зробив те, про що могутні цього світу дискутують протягом тридцяти років, тож чи можна розраховувати на подорож до Сирії, — Святіший Отець відповів, що єдиною на цей час гіпотезою щодо Близького Сходу, яка підкріплена обіцянкою, є Ліван. «Я не думав про подорож до Сирії, мені ще не прийшла така спонука. Але я дуже близький до багатостраждальної і дорогої Сирії, як її називаю», — сказав він, підкресливши, що носить цю країну в своєму серці, але про подорож туди думка не приходила.
Епідеміологічна загроза
«Ця подорож мала велике значення для людей, які змогли побачити Вас, але була також нагодою для поширення вірусу через скупчення людей. Чи не непокоїтеся Ви через те, що вони можуть захворіти й померти через бажання зустрітися з Вами?» — таким було одне із запитань, на що Папа відповів: «Як я вже сказав, подорожі тривалий час “зшиваються” в моєму сумлінні, й саме це додавало мені сил. Я багато роздумував, молився багато, та прийняв рішення, яке насправді випливало зсередини. І я сказав, щоби Той, Хто дає мені приймати такі рішення, подбав про людей. Але це після молитви й усвідомлення ризиків».
Право на міграцію і право не мігрувати
Становище християн на цій землі, як також загальна ситуація в регіоні, стали нагодою поділитися кількома думками про міграцію. Він зауважив, що міграція є подвійним правом: право мігрувати й право не мігрувати. «Ці люди не мають жодного з цих двох, бо не можуть не мігрувати, бо невідомо як вижити. І не можуть мігрувати, бо світ ще не усвідомив, що міграція є людським правом. Водночас один італійський соціолог, говорячи про демографічну зиму в Італії, сказав мені, що через сорок років ми муситимемо “імпортувати” іноземців, щоби працювали й платили податки для наших пенсій», — сказав Святіший Отець, підкресливши, що міграцію часто розглядають як вторгнення.
У цьому контексті він розповів про зустріч з батьком Алана Курді, хлопчика, який став символом «цивілізацій, які вмирають». За його словами, потрібні рішучі заходи, щоб люди мали працю на місцях і не потребували мігрувати, і заходів, аби захистити право на міграцію. Водночас, не менш важливо подбати про інтеграцію прибулих, оскільки «ґеттизація» є джерелом загроз. У цьому контексті Глава Церкви подякував країнам, які приймають біженців, зокрема, Лівану, який приймає близько двох мільйонів сирійців, та Йорданії, де таких мільйон з половиною.
Відновлення зустрічей з вірними
Журналісти зауважили, що зустріч із громадою в Каракоші була першою, позначеною близьким контактом із людьми. Водночас, протягом останніх місяців діяльність була дуже обмеженою… «Я б хотів якнайшвидше відновити загальні аудієнції. Сподіваємося, що створяться такі умови. Щодо цього, я дотримуюся приписів влади. На них лежить відповідальність і вони мають благодать від Бога, щоб допомагати нам у цьому. Подобається це нам чи ні, але на них — відповідальність, вони мусять так чинити», — сказав Папа, стверджуючи, що контактів з людьми йому дуже бракує.
«Після цих місяців ув’язнення, бо я насправді почувався трохи ув’язненим, ця подорож була для мене оживленням. Оживленням, бо означала доторкнутися до Церкви, доторкнутися до святого Божого люду, торкнутися всіх народів. Священник стає священником, щоби служити, для служіння Божому людові, а не для кар’єризму, не задля грошей», — наголосив він, додаючи, що «Божий люд рятує нас, священників, від прокази жадібності та гордості».
Хто продає зброю терористам?
Відповідаючи на запитання про те, що він відчував, коли бачив з вікна гелікоптера знищення Мосула, коли молився на руїнах церков у цьому місті, Святіший Отець зазначив, що йому забракло слів і він не міг повірити в те, що бачить. І це не тільки церкви, але й знищена мечеть. Можна побачити, що в цьому не було згоди місцевих людей… «Це жахлива річ. Одним із запитань, яке спало мені на думку в цій церкві, було таке: а хто є продає зброю цим руйнівникам? Бо зброю вони не виготовляють вдома. Можливо, якісь вибухові пристрої… Але зброю хто їм продає? Хто відповідальний за це?» — запитував Папа.
Жінок кривдять повсюди
У контексті того, що розмова відбувалася 8 березня, згадуючи про слова, сказані на підтримку жінок у Каракоші, на завершення Папу запитали: що він думає про той факт, що мусульманка не може одружитися з християнином без наслідків для себе з боку сім’ї?
«Жінки відважніші за чоловіків; але так було завжди. Але сьогодні жінка також принижувана», — сказав Святіший Отець. Він згадав про «прейскурант», за яким бойовики ІДІЛ купували християнських і язидських жінок… Але, за його словами, за прикладами не треба далеко ходити: також і в центрі Рима боротьба проти торгівлі людьми є щоденним викликом. Він розповів про зустрічі з жінками, визволеними з сексуального рабства. «Жінки досі є невільницями і ми повинні боротися, боротися за гідність жінок. Бо вони є рушієм історії, і це не перебільшення, не комплімент з нагоди свята, жінки є рушієм історії», — наголосив Папа.
фінансово.
Щиро дякуємо!
