Свідчення

Італійський медик: «Ми, закам’янілі атеїсти, шукаємо миру в Бога»

31 Березня 2021, 16:25 1833

«Я не був удома шість днів, не знаю, коли востаннє їв, і усвідомлюю свою незначущість на цій землі, але хочу присвятити себе до останнього подиху допомозі іншим. Я радий, що повернувся до Бога, коли довкола — страждання і смерть ближніх».

Такий запис рік тому з’явився на фейсбуковому акаунті True Love in Jesus – 100% VeroAmore. Це свідчення лікаря Юліана Урбана з Ломбардії. Цей 38-річний медик поділився своїм досвідом дуже тяжких початків праці в боротьбі з коронавірусом. Він визнав: навіть у найгірших кошмарах не уявляв, що може побачити й пізнати те, що діялося в його лікарні…

«Кошмар тягнеться, ріка стає щораз ширкою. Спочатку було кілька, потім десятки, а потім сотні; а тепер ми вже не лікарі, ми стали сортувальниками на конвеєрі й вирішуємо, хто буде жити, а кого треба відправити додому, щоб помирав, навіть якщо всі ці люди ціле життя сплачували податки в Італії».

 

Де людина нічого не може зробити, там ми потребуємо Бога

Юліан визнав, що все життя був атеїстом. Здобув медичну освіту, а там навчали, що наука виключає існування Бога. «Дев’ять днів тому до нас прибув 75-річний душпастир. Це була добра людина, в нього були серйозні проблеми з диханням, але він мав із собою Біблію і справив на нас враження, коли читав її помираючим і тримав їх за руку», — згадує лікар. Хоча всі працівники вже були сильно змучені, як психічно, так і фізично, та охоче його слухали.

«Ми усвідомили, що там, де людина нічого не може зробити, ми потребуємо Бога, і почали просити Його про допомогу, як тільки мали кілька вільних хвилин. Ми розмовляємо один з одним і повірити не можемо, що ми, закам’янілі атеїсти, щодня шукаємо миру, просячи Бога, щоб допоміг нам спертися на Нього, щоб ми могли опікуватися хворими».

 

Не пам’ятаю, коли їв востаннє…

На жаль, той старенький душпастир помер. Доктор Юліан додає, що хоча лікарі сильно змучені всім, що діється, та присутність того священника внесла багато миру в їхнє життя і повернула надію.

«Я не був удома шість днів, не знаю, коли востаннє їв, і усвідомлюю свою нікчемність на цій землі, але хочу до останнього подиху присвятити своє життя допомозі іншим. Я радію, що повернувся до Бога, коли мене оточують страждання і смерть моїх ближніх».

Переклад CREDO за: Aleteia

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Італія
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: