Я проходжу повз чоловіка-жебрака на вулиці. До мене звертається людина, яка втратила роботу і потребує моєї поради або спілкування. Зустрічаю літнього сусіда, який хоче поговорити… Мені б став у пригоді «радар Елі».
Якщо у вас така ж ситуація, як у мене, — ви, швидше за все, не пов’язували старозавітну історію Самуїла та Елі зі своїм життям. На жаль, я її ледь пам’ятав. Але нещодавно перечитав заново, і мене ніби осяяло: наше життя — це часто шерег утрачених можливостей, рішенням для яких є «радар Елі».
У цьому відомому біблійному фрагменті Самуїл спить і чує голос. Він плутає його з голосом свого наставника, Елі (1Сам 3) й іде до нього:
«Ось я! Кликав ти мене?» (1Сам 3,5)
Але Елі, який нічого спільного з цим не має, відсилає хлопця назад у ліжко. Це відбувається знову і знову.
Більшість із нас розсердилися б на дитину, яка постійно нас будить. Але мудрий Елі збагнув, що це Господь кличе Самуїла. Отже, він радить хлопцю пильнувати. Наступного разу Самуїл відповів:
«Говори, Господи! Слуга Твій слухає!»
Так Самуїл приймає своє покликання пророка.
Що спільного у Елі та Самуїла з нами?
Безтілесні голоси не виривають мене вночі зі сну. Якщо ви їх чуєте — то це, ймовірно, кошмар або гарячка, а не Бог, який кличе вас покинути щоденну працю і стати пророком.
Але хоч я й не чую голосів уночі, проте чую їх увесь день. Проходжу повз чоловіка-жебрака на вулиці. До мене звертається людина, яка втратила роботу і потребує моєї поради або спілкування. Зустрічаю літнього сусіда, який хоче поговорити…
Як Самуїл помилився, гадаючи, що це голос Елі, так і я роблю таку ж помилку: припускаю, що голоси, які я чую, — це голоси нещасного жебрака або самотнього старого сусіда. Звісно, я їм співчуваю; але часто я надто заклопотаний, щоб їм допомогти. Гадаю, моя помилка — у такому мисленні: якщо я постійно відволікатимуся через ці фактори, то ніколи не здолаю свого списку справ на день.
Але проблема не в тому. Справжня проблема в тому, що я не розумію, ХТО насправді кличе мене через цю людину на вулиці чи старого сусіда. Ісус чітко описав, хто кличе в таких ситуаціях:
«Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших, — ви Мені зробили» (Мт 25,40).
Іноді я уявляю собі, як досягаю брам Неба і чую Ісуса, який каже мені:
«Гей, друзяко, пам’ятаєш, як Я казав: “Усе, що ви зробили одному з братів Моїх найменших”, маючи на увазі голодних, спраглих, нагих або ув’язнених? Яку частину ти не зрозумів?»
«Таїнство теперішньої миті», «мала дорога»
Звідси наша потреба розвивати «радар Елі». Як Елі навчив Самуїла слухати Бога, коли Він кличе, — так і ми маємо навчитися слухати Бога, який промовляє до нас, і помічати Його у швидкоплинних зустрічах, що наповнюють наші дні. Без «радару Елі» ці миті пролітають повз нас нерозпізнаними та позірно несуттєвими. Але коли «радар Елі» розпізнає Божий голос і Його присутність у цих зустрічах, ми почнемо помічати, що вони можуть належати до найзначніших моментів нашого життя.
Це не перебільшення. Одна з течій християнської духовності підкреслює, що наше покликання та шлях до святості часто залежать від таких випадкових моментів. Наприклад, єзуїт XVIII ст. Жан де Коссад назвав це «таїнством теперішньої миті», а св.Тереза з Лізьє — «малою дорогою». У нинішній час Папа Франциск робить те ж саме, зазначаючи, як часто Ісус закликав своїх учнів звертати увагу на деталі, — і просить нас робити те ж саме.
У нас немає Елі, який би ходив за нами і підказував, коли Бог нас кличе. Кожен із нас має налагодити свій власний «радар Елі» або, якщо вам так зручніше, звертати увагу на власну «малу дорогу», своє «таїнство теперішньої миті». Отже, наступного разу, коли хтось попросить у вас трохи грошей, — можливо, ви маєте відповісти так, як це зробив Самуїл: «Говори, Господи, слуга Твій слухає».
фінансово.
Щиро дякуємо!
