Ця таємниця бентежила дослідників майже 150 років. У 1878 році на горищі будинку у валлійському містечку Голівелл було знайдено дерев’яну скриньку. В ній лежало два людських черепи та кістки, загорнуті у полотняну куртку.
Джен Ґраффіус, кураторка «Stonyhurst Collection» — великого зібрання реліквій католицьких мучеників у коледжі Стонігерст (Ланкашир), — вважає, що їй нарешті вдалося розв’язати цю загадку.
«Відправною точкою є те, що ви маєте докази просто перед своїми очима, — сказала вона. — Перед нами два черепи. В одному з них ми бачимо отвір. Стан кісток свідчить про те, що їх різали гострим ножем. Безпосередня передумова, яка з цього випливає: принаймні одне з тіл було розчленоване, а голову насадили на вістря. Спосіб пошкодження черепа вказує на те, що сила удару була спрямована зсередини, тобто щось простромило його зсередини наскрізь».
Ґраффіус також розповіла, що куприк (кістку біля основи хребта) дуже чисто перерізаний. Це може означати, що люди померли внаслідок повішення, тельбушіння та четвертування — поширеного в Англії виду страти звинувачених у державній зраді, — під час якого тіло буквально розрізають на шматки, відділяючи, зокрема, ноги від тіла.
Другим важливим фактором, на думку дослідниці, було місце знаходження кісток. Їх знайшли в будинку, пов’язаному з орденом єзуїтів, де раніше було виявлено реліквії англійських мучеників. Крім цього, у Голівеллі розташований колодязь святого Вінфріда — найстаріше з постійно відвідуваних місць паломництва у Великій Британії. Важливо також, що черепи були сховані в одній скрині, що, очевидно, свідчить про прижиттєвий зв’язок між цими двома особами.
Джен Ґраффіус проконсультувалася з Морісом Вайтхедом та Ханною Томас, академічними експертами з питань валлійських мучеників XVI-XVII ст. Це привело до прориву в її дослідженні: експерти припустили, що кістки могли належати двом валлійським священникам-мученикам.
«Вони сказали: слухай, це ж, мабуть, Філіп Еванс та Джон Ллойд, — розповіла дослідниця. — Вони провели останні півроку свого життя в одній тюремній камері, а потім їх стратили разом. Про них часто згадують як про людей, пов’язаних за життя тісною дружбою».
21 липня 1679 року священник-єзуїт Філіп Еванс саме грав у теніс на території в’язниці, де його утримували, коли дізнався, що його завтра стратять. Згідно зі свідченнями очевидців, він вислухав новину в доброму настрої та попросив дозволу закінчити гру. Еванс народився приблизно за 34 роки до цього у Монмутширі. Вступив до єзуїтів у 20-річному віці, навчався у єзуїтському коледжі в Сент-Омері (Фландрія). 1675 року Філіп Еванс повернувся на батьківщину як місіонер, що було дуже небезпечно з огляду на Реформацію.
Люди, що займалися полюванням на священників, вистежили його 2 грудня 1678 року. Після тижнів утримання в одиночній камері його поселили разом з іншим ув’язненим, Джоном Ллойдом — старшим від Еванса священником, який навчався в Іспанії, але 1654 року повернувся додому, усвідомлюючи, що ризикує життям.
Обох священників засудили до страти у 1679 році. Керівництво в’язниці надало їм певну свободу в останні місяці життя, дозволивши грати на арфі та займатися тенісом.
У ніч перед стратою Філіп Еванс написав листа до своєї сестри, монахині в Парижі.
«Люба сестро, я знаю, що ти дуже добре розумієшся на принципах християнської мужності, а тому зовсім не здивуєшся, дізнавшись, що твій люблячий брат пише тобі цього останнього листа, бо за кілька годин він постраждає через те, що він — священник, а отже — заради Бога. Яке більше щастя може спіткати християнина?»
Наступного дня Філіпа Еванса стратили першим. Свідки відзначали, що кати виявляли до нього особливу агресію та жорстокість. Під час групових страт католицьких священників перше вбивство зазвичай було особливо диким — щоб залякати тих, хто очікував на свою чергу та змусити їх зректися. Але Джон Ллойд до кінця міцно тримався своєї віри.
Історія ідентифікації кісток детально розкривається на виставці реліквій сорока мучеників Англії та Уельсу британської провінції єзуїтів. Виставка присвячена 50-річчю канонізації Сорока англійських та валлійських мучеників, яку звершив Павло VI. Через світову пандемію організатори виставки змушені були провести її в онлайн-форматі, представивши користувачам інтернету по всьому світу вражаючий аудіо- та візуальний матеріал.
фінансово.
Щиро дякуємо!
