Уривок з інтерв’ю з єпископом-помічником Київсько-Житомирської дієцезії Олександром Язловецьким, яке відбулося в прямому ефірі CREDO.
Повністю розмову дивіться тут.
— Чому в Католицькій Церкві хрестять дітей? Адже так було не завжди.
— Якщо говорять, що «завжди так не було», то я не знаю, звідки взялося це твердження. У християнській Церкві є свідчення, що від самого початку так було. Ми вважаємо, що в християн хрестилися також і діти. Звісно, коли в часи Ісуса Христа проповідувалась Добра Новина, наверталися дорослі люди. Відразу масово хрестили дорослих людей, язичників. Але потім ці язичники, коли вже були охрещені, приносили до хрещення своїх дітей.
Наприклад, у Діяннях Апостолів говориться, що охрестилась Лідія і все її сімейство. Чи: Павло охрестив «його та весь його дім» (пор. Діян 16,33). Здається, Святий Дух міг би підкоригувати, щоб у нас не було сумнівів: «Охрестився сам і вся його родина, крім дітей». Мається, мабуть, на увазі, що св.Павло охрестив усіх.
Отже, у перші століття хрестилися справді тільки дорослі, іноді — разом із дітьми, просто наголошується на дорослих. Але є багато свідчень, що дітей теж хрестили. Наприклад, св.Юстин Філософ, який загинув 165 року, писав: «Немовляти удостоюються благ, що даруються через хрещення за вірою тих, хто приносить їх до хрещення». Ориген, який помер у ІІІ столітті, також говорить про те, що хрещення немовлят є апостольським переданням. Тобто — вченням, яке походить від самих апостолів.
— А протестанти вважають по-іншому, тому що не визнають Отців Церкви?
— Проблема протестантів у тому, що вони не визнають Традиції. Не визнають авторитетів. Традиція базується на авторитетах. На письменниках Церкви, на Отцях Церкви. Чи вони святі, чи офіційно не канонізовані, як Ориген. І вони чітко говорять про ці справи. А протестанти визнають тільки те, що у Святому Письмі: «Sola scriptura». А коли покажеш у Святому Письмі «охрестився сам і вся його родина» — кажуть: «Про дітей тут не сказано». Тут навіть можна підійти з погляду звичайної логіки. Відповідальність батьків: Бог дає батькам дітей як подарунок для них. Такий гарний подарунок. Вони щасливі. Народжується дитина. Дитина ще формується, росте, нічого не розуміє. Потім починає розуміти більше і більше. І батьки беруть за неї відповідальність. Тобто — приймають рішення за дитину. Так само, як, наприклад, тепер про вакцинацію: вакцинувати чи не вакцинувати. Чи, наприклад, у що вдягнути: в червоне чи в синє, чи в сірий колір. Щодо їжі: що можеш їсти і чого не можеш їсти, що тобі корисно, а що не корисно. До речі, нещодавно одна «мудра» мама, вважаючи, що шоколад шкодить її дитині, переконала дівчинку, що «кіндер-сюрприз» створено так: шоколад — для дорослих, іграшка — для дітей. Школа, освіта, гуртки — все батьки вирішують. Немов беруть відповідальність. І це тільки стосовно тіла. А тут мова про душу. І раптом: «Ні, ні, вона виросте і сама вирішить»…
— Останнім часом доводиться чути голоси проти релігійного виховання дітей. Це, мовляв, насильство над дитиною. Виросте — саме вибере, бути християнином чи не бути. Може, дитина і не хотіла би бути християнином, а тут вже її охрестили. А розхреститися ж не вийде.
— Добре, тоді взимку хай не одягають дитину. Виросте — сама вдягнеться. Чи хай не годують. Хоче дитина чіпси — хай їсть, а як виросте, то вирішить, їсти їх далі чи не їсти. Можливо, прочитає якусь статтю і переконається в необхідності здорового харчування. Тільки чи не буде пізно, якщо чіпси їй зашкодять? Це така тема, що можна довго дискутувати … Я би ще звернув увагу на те, що ви сказали на початку — про перехрещування. Дуже прикро чути про це. Ми, як Церква, вважаємо, що Таїнство Хрещення вділяється раз у житті. Для Католицької Церкви будь-яке хрещення, отримане в іншій Церкві за умови, що ця людина охрещена в ім’я Трійці — і навіть якщо не в Церкві, навіть якщо це зробить юдей або невіруючий, якого попросить матір: «Охрести мою дитину, бо я не в стані», чи хвора, чи ще з якоїсь причини, і він це зробить з наміром Церкви, — воно буде дійсним. Ми в Католицькій Церкві нікого не перехрещуємо. І дуже прикро чути, що католик, який загубився, йде в іншу Церкву і дозволяє, щоб його перехрестили.
— Але Православна Церква визнає католицьке хрещення. Хоча й не всі Православні Церкви.
— Так, не всі сестринські Православні Церкви визнають хрещення у Католицькій Церкві. Їх багато, якась із них займає суворішу позицію, якась лагіднішу. В Православній Церкві трохи інше вчення. В них економом Божої благодаті є єпископ. Є право, а єпископ вирішує, чи його застосовувати. Чи застосовувати механізм «акрібеї», тобто застосовувати право з усією суворістю, дослівно, радикально; чи застосовувати механізм «ойкономії» — послабити це право у випадку конкретної людини чи цілої єпархії, чи цілої помісної Церкви, якщо вирішує Патріарх. Єпископ може вирішити, чи визнавати хрещення. Тому тут не можна сказати, що хтось помиляється: ті, що визнають, чи ті, що не визнають. Усе залежить від ієрархії. Якщо ієрарх каже: «Визнаємо хрещення» — воно вважається дійсним. Якщо каже: «Не визнаємо» — треба перехрещувати. Трохи інший підхід.
Дивіться також інші уривки з розмови:
- Єпископ Олександр Язловецький: не бійтеся признаватися до своєї віри
- Чому Церква зобов’язує вірних брати участь в Літургії у свята?
- Чи може Церква змінити свою позицію стосовно благословення одностатевих зв’язків?
- Єпископ — про права та обов’язки мирян і священників у Церкві
- Шлюб — це контракт між чоловіком і жінкою, який Бог освячує своєю благодаттю