Цю французьку аристократку називали «янголом-утішителем», бо вона безкорисливо служила друзям, рідним та біднякам. «Вона була ангелом, який пішов на ешафот».
Гільйотинована 10 травня 1794 року, Єлизавета добровільно вирішила залишитися біля своїх родичів — королівської сім’ї. Вона підтримувала їх аж до тієї міри, що була готова розділити їхню трагічну долю. Вона прожила всього 30 років.
Беатифікаційний процес Єлизавети Французької (увага: не плутати з Єлизаветою Французькою (1602-1644), королевою Іспанії та Португалії) поновлено 2017 року. Він надалі точиться на рівні дієцезії. Постулатор процесу о.Ксав’є Сноек вбачає у мадам Єлизаветі добрий приклад для численних самотніх людей, які шукають сенсу свого життя.
Хоч і відзначаючись глибокою побожністю, Єлизавета знала, що вона не має чернечого покликання. «Вона не зносила закритого простору. Як прекрасна вершниця, вона потребувала відкритого простору», — каже о.Ксав’є, пояснюючи, що це в її сприйнятті суперечило богопосвяченому життю.
«Також вона дуже рано зрозуміла, що не має покликання до подружжя. Але хотіла щось зробити за своїм життям».
Її самотнє життя у целібаті мало приносити плоди в її стосунках із бідними, друзями та родиною.
Elisabeth de France — життя для вбогих
Окрім обов’язків придворної дами, навчання (зокрема, математики) та занять спортом, Єлизавета Французька присвячувала чимало часу благодійній діяльності у своєму маєтку Монтрей, яке 1787 року було приєднане до Версаля.
Вона відвідувала і підтримувала бідняків з околиці, супроводила лікаря і сама лікувала хворих. Слава «Доброї Мадам із Монтрея» ширилася. Її життя милосердям підтримували інтенсивна молитва і стійка віра в Боже милосердя.
Elisabeth de France — життя для друзів
Княгиня Єлизавета була також прекрасним взірцем вірності в дружбі. Король Людовик XVI забезпечив її прожиток, а Єлизавета вірно тримала при собі подруг дитинства і придворних дам.
Її дружба з Анжелікою де Маску, яка стала маркізою де Бомбельє, і Марі де Козан, яка стала мадам де Ражекур, тривала аж до її смерті. Не покинула вона і княгиню де Ґемене, коли ту вигнали з вищого світу через скандальні борги її чоловіка.
Elisabeth de France — життя для родичів
Посеред завірюхи Французької революції Мадам Єлизавета зрозуміла, що її християнським покликанням буде супровід королівської сім’ї та її підтримка — незалежно від того, що станеться. Це покликання, яке вона сповнила на 100%, привело до героїчних учинків.
Наприклад, 20 червня 1792р., коли демонстранти увірвалися у Тюїльрі та переплутали її з Марією Антуанеттою, вона була готова видати себе за королеву: «Не розкривай їхньої помилки», — сказала вона своєму слузі, який хотів спростувати інформацію. «Якщо мене сприймуть за королеву, буде час її врятувати».
Її спокій і вірність були повні й непідкупні. Вона залишилася зі своєю родиною, попри те що мала кілька нагод утекти.
Мадам Єлизавета могла виїхати з Франції, коли виїжджали її тітки, під час подорожі у Варенн (21 червня 1791р.), або коли вона поверталася до Тюїльрі. Вона могла скористатися планами втечі, які підготував офіцер де Жарже. Однак Марія Антуанетта відмовилася виїхати, а Єлизавета залишилася з нею та її дітьми.
Революціонери звинуватили її у державній зраді й відрубали їй голову.
«Янгол-утішитель пішов на ешафот»
Вона підтримувала і втішала королівську сім’ю аж до тієї міри, що її стали називати «янголом-утішителем». Образ цієї небесної постаті згадував також її лікар, доктор Дасі, який зустрів її по дорозі на страту. «Я щойно зустрів янгола, який іде на ешафот», — сказав він до дружини.
Нехай Високошановна Єлизавета Французька надихає і супроводить тих, хто покликаний бути янголами для бідних і найбідніших із бідних, для друзів та рідні.
Ось молитва, яку вона відмовляла щодня і яка дозволила їй жити у мирі та підтримувати рідних.
Молитва Мадам Єлизавети, ув’язненої в Тамплі:
О Боже, я не знаю, що мене сьогодні зустріне.
Знаю тільки, що зі мною не станеться нічого,
окрім того, що Ти вже передбачив споконвіку.
Цього мені досить, о Боже, щоб бути спокійною.
Я прославляю Твої віковічні плани і підкорююся їм усім серцем.
Прагну їх усіх, приймаю їх усіх і все складаю Тобі в жертву.
Єднаю цю жертву з жертвою Твого любого Сина, мого Спасителя,
благаючи Тебе через Його Пресвяте Серце
і через Його нескінченні заслуги
про терпеливість у моїх стражданнях і досконале смирення,
яке Тобі належить стосовно всього,
чого Ти прагнеш і на що дозволяєш.
Амінь.
Переклад CREDO за: Матильда де Роб’єн, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
