Роздуми

Бог запитує: «Ну, як ти?»

20 Липня 2021, 17:38 1261

Нещодавно я почула на проповіді, що Бог би хотів від нас увечері почути, що нам вдалося добре, а що ми зробили погано. Священник ще додав, що Бог нас дуже любить.

Я подумала, що з цього висновується картинка якоїсь проблемної любові. Як у батька, який, повернувшись із роботи, запитує, які оцінки дитина принесла зі школи, — от і весь інтерес до її життя.

 

Що відчуваєш?

Якби створити рецепт для неглибоких і з дедалі більшим розчаруванням стосунків із близькими, то він би звучав так: зосереджуйся на звітах. Запитуй, що було у школі на обід. Де дитина загубила взуття. Чи домашні завдання на завтра вже зроблені, чи голова помита. Як було на роботі. А потім дивуйся, що відповіді малозначущі.

Ми прирекли на вигнання гарне і просте «ну, як ти? Що ти відчуваєш?» Воно буває таким забутим, що коли я працюю з людьми, то часто чую і відповідь те, що не є почуттями. «Відчуваю, що роблю забагато водночас». «Відчуваю, що він не найліпше поводиться». Тяжко зосередитися на глибинах власного серця. Тому я допомагаю, запитуючи про тіло. «Що ти відчуваєш у тілі?» Інколи це тягар на плечах або важкість у грудях. Або голова болить. І тоді буває легше дістатися до розчарування, суму, злості чи безсилля.

Розмова, яка зближує людей між собою, не затримується на ковзанні по поверхні. Коли школяр каже, що отримав низький бал за контрольну, замість «А ти не міг краще приготуватися?» (бо якби знав, що впадеш, то соломки би підстелив) можна запитати: «І як тобі з цим?», «Як ти почуваєшся?», «Що ти відчув, коли побачив цю оцінку?» Можна також вгадувати ці почуття: «Ти, мабуть, засмутився». Це шанс почути, як воно було насправді. «Ні, я розлютився».

 

Запитання, що розвивають стосунки

Я переконана в тому, що найглибшим вираженням турботи про іншу людину і найкоротшим мостом близькості якраз і є запитання про почуття. Коли хтось нас про це запитує — нас помітили. «Що ти відчуваєш?» — дозволяє розвивати стосунки в подружжі, наповнює життям дружбу, будує довіру дітей. Вочевидь якщо за тим, що ми чуємо у відповідь, не стоїть оцінка: «Як ти можеш злитися на таку дурницю?» Або: «Не перебільшуй, у людей є більші проблеми». Тоді слова «як ти?» стають звичайною пасткою, а друга людина вчиться, щоби про свої вразливі місця ніколи нікому не говорити. З часом вона також привчиться їх не чути. Потім їй будуть потрібні численні словники і уважні вуха когось, хто слухає, щоби спробувати відкрити щось у світі власних почуттів… А це ж саме в них людина розпізнає, що її зворушує, що для неї важливо, що вона втратила або що боїться втратити.

Якщо людина зближується з іншою людиною через діалог про почуття, то яким дивом Бога може цікавити на завершення дня, чи ми були «добрі», чи «погані»? Які б то були поверхові, неласкаві, рабські стосунки. Хіба для того Ісус разом із людьми їв, подорожував і зустрічався — щоб почути звіт, чи вони морально задовільні? Радше ця картинка нагадує божества, які треба якось задобрювати, щоб вони не розгнівалися, коли ми займаємося шліфуванням своїх чеснот. А може, це нагадує батьків, які дивилися на дітей відсутнім поглядом, вірячи, що «зростати на холоді» сприятливе для здоров’я.

 

Бог запитує, як тобі з цим ведеться

Я глибоко вірю, що набагато більше за звіт про те, що в нас вийшло добре, а що погано, Бога цікавить, як нам ведеться в житті. Чи ми цього для почувалися творчими і спокійними, а чи розбитими і змученими. Чи нам хотілося скакати, а чи ми безсило плакали або тамували сльози, не маючи в голові вже місця ні для сліз, ані для себе самих. Бо саме так постають інтимні стосунки: через розповідь про те, що ми відчуваємо у зв’язку з тим, що відбувається в нашому житті, що ми знаємо, чуємо і робимо.

Він не поверховий ані не займається невпинним оцінюванням, «як добре ми впоралися». Бог хоче, щоб у нас були цінні та глибокі стосунки з іншими людьми та зі своїм власним життям. І прагне нас у цьому підтримувати своєю турботливою і люблячою присутністю. Запитаннями «як ти?» і «як почуваєшся?»

На мою думку, біль утрати був би нездоланний, якби ми колись зустріли Його віч-на-віч і переконалися, як неправильно до Нього ставились усе своє життя, немов до каси в супермаркеті, яка реєструє наші вчинки.

Переклад CREDO за: Малгожата Рибак, Aleteia

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Кредит січень-травень 2021
Зібрано Залишилося зібрати
78004грн
60409грн
Потрібно зібрати
138413грн
Залишилося
8днів
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: