Погляд

Палкі любовні листи святого подружжя

05 Серпня 2021, 15:25 3231

Блаженні Луїджі і Марія Кваттроккі — перша беатифікована подружня пара, яка не належить до ґрона мучеників.

Їхнє рясне та інтенсивне листування демонструє, наскільки глибокою та втіленою була їхня любов. Всупереч поширеній помилці щодо подружжів, яких проголошують блаженними або святими, вони не відмовлялися від плотського виміру своїх стосунків. Отець Паскаль Іде, автор книжки «Святі подружжя», зізнається, що був вражений, коли відкрив для себе їхню втілену любов.

«У нас є образ святого подружжя як двох ченців у монашому вбранні, які живуть кожен у своїй частині будинку і присвячують усю свою енергію добрим справам. Але життя і активне листування подружжя Кваттроккі конкретно демонструють їхнє кохання, — каже він. — Вони сповнені цієї еротичної любові; еросу, розпаленого бажанням».

 

 

Цей ерос не обмежується простим статевим потягом, оскільки є лише частиною цілого. Еротичний вимір — така ж невід’ємна частина християнського шлюбу, як філія і агапе, інші різновиди любові.

Отець Стефан Семінкс, експерт із енцикліки «Humanae Vitae», так говорить про три виміри подружньої любові. 

«Ерос, пристрасна любов, змушує нас сказати: “Я сприймаю тебе як благо для себе”. Це любов, яка відповідає на потребу потягу до когось іншого щоб любити його. Вона має плотський відтінок і служить джерелом задоволення.

Філія, любов-дружба, включає у себе перший аспект і перевищує його. Вона змушує нас говорити: “Я сприймаю тебе як особистість; я хочу тобі добра”. Це безкорислива любов, яка відповідає на потребу вийти за межі самого себе. Вона має духовний відтінок і є джерелом радості.

Нарешті агапе, безумовна, турботлива, подружня любов, яка охоплює два попередніх виміри, змушує нас сказати: “Я віддаюся тобі”. Це повний дар. Це відповідь на покликання і джерело щастя».

Саме таку досконалу втілену любов ми бачимо у листуванні Луїджі і Марії Кваттроккі.

У багатьох своїх листах, особливо у тих, якими вони обмінювалися після своїх заручин у 1905 році, закохані, які були італійцями і розмовляли у побуті рідною мовою, спонтанно висловлювалися англійською, коли формулювання їхніх почуттів видавалося їм надто сміливим.

«Я беру твої руки і кладу їх на своє обличчя, на серце, на губи, — писала Марія. — Я люблю тебе, я обожнюю тебе, і це все; ні, це ще не все, бо для завершення речення я мушу додати, що ти любиш мене. Тепер усе».

Марія і Луїджі були дуже творчими у висловленні своїх почуттів. «Вони не притримуються лише мови слів, — говорить отець Паскаль Іде, — вони охоче використовують жести, конкретно і водночас скромно». Наприклад, Луїджі писав до Марії: «Моя свята любове, прийди, прийди і знайди прихисток у мені; я привітаю тебе своїми руками, я триматиму тебе на колінах, я буду пестити тебе, кохана, так, що ти негайно знайдеш спокій».

 

 

Вони навіть цілували папір, на якому писали листи, щоб інший міг отримати його, прочитавши написане. Луїджі писав: «Я кладу тут свій поцілунок, теплий, як моє кохання; думка, що ти приймеш його своїми обожнюваними вустами, дарує мені мить щастя». Марія відповідає: «Ось, я даю тобі свій найпалкіший поцілунок».

Їхня любов одне до одного була життєвою необхідністю. Вони не соромилися використовувати метафори, якими замінювали фізіологічні бажання, аби висловити тугу, викликану відсутністю коханої людини. «Моя душа потребує твоєї душі, щоб жити», — писала Марія. «Тільки твоя любов може дати мені силу жити», — відповідав Луїджі.

Вони також описували своє кохання більш прозаїчним поняттям «голоду», який воно викликає. «Я чекаю на втіху, яку принесе твій лист, як голодний прагне шматка хліба», — писала Марія. І навіть після 17 років шлюбу вона писала: «Цього вистачить на сьогодні. Вчорашній лист послужить поживою для сьогодення, навіть якщо він порожній і дурний».

Вони також використовували образ спраги: «Моя прекрасна любове, я безмежно дякую тобі за добро, яке ти зробив моїй душі, і я бажаю, щоб ти випив мою душу через палкий поцілунок, який я залишаю тут для тебе» — писала Марія. «Я завжди прагну твоїх слів, адже вони роблять так багато добра для моєї душі», — відповідав Луїджі.

Пригадування приємних спогадів — це також спосіб підтримувати полум’я любові. Так Луїджі описує день, коли він хотів поцілувати свою наречену: «Що сталося 19-го липня? Як я можу забути той момент божественних подій? Ти, можливо, не відчувала цього, але я тремтів від емоцій; згодом я сказав, що хотів би поцілувати твої губи, але не наважився; якби я торкнувся губами твоїх, я мусив би випити твою душу, а ти — мою».

Переклад CREDO за: Матільда Де Роб’єн, Aleteia

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Кредит січень-травень 2021
Зібрано Залишилося зібрати
125696грн
12717грн
Потрібно зібрати
138413грн
Залишилося
3дні
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Італія
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: