Папа відповів італійському письменникові Мауріціо Маджяні, який кілька днів тому звернувся до нього з відкритим листом, висловлюючи своє обурення після того, як довідався про злочинні схеми залучення нелегальної праці до друку його та інших авторів книжок. Святіший Отець пише про необхідність мужності відмовлятися від користі, яка походить із «механізмів смерті».
«Чи варто продукувати прекрасні та мудрі твори, якщо для цього потребуємо працю рабів?» — таке риторичне запитання, звернене до Святішого Отця, ставить італійський письменник Мауріціо Маджяні. Дистанційне спілкування відбулося на шпальтах ґенуезького часопису «Secolo XIX», який 1 серпня 2021 року опублікував відкритий лист літератора на ім’я Папи Франциска, а 9 серпня — відповідь Єпископа Рима, пише Vatican News.
«Мені соромно за себе»
Маджяні бажав поділитися безпосередньо зі Святішим Отцем почуттям сорому, який відчуває, дізнавшись про те, що також і видавнича сфера виявилася замішаною у використання нелегальної праці, що його та інших авторів книжки друкувалися в типографіях, проти яких сьогодні висунуто обвинувачення в кримінальних схемах визискування робітників пакистанського походження.
Письменник, який називає себе невіруючим, звертається до Глави Католицької Церкви, маючи на це ряд причин, одна з яких — спільна чутливість. «Історії, які мені подобається розповідати, і я відчуваю обов’язок це робити, — це історії безмовних, останніх і покірних», — зазначає він, стверджуючи, що байдужість колег до його «чому?», немовби йшлося про «даремне питання», змусила звернутися до Святішого Отця, оскільки, пояснює романіст, «із усіма своїми пошуками мені не вдалося знайти жодного іншого морального авторитету, який, крім того, що має високий голос, також готовий слухати й ставити запитання перед тим, як виносити судження».
«Мені соромно за себе самого, за мене, що стараюся бути настільки уважним, щоб зберегти свої руки чистими й не користуватися продуктами, щодо яких існують підозри, що вони походять із рабської експлуатації, однак, я ніколи не замислювався над очевидністю того, що моя праця романіста, така благородна та пронизана привілеями, — це частина ланцюжка виробничої системи, яку ми сором’язливо називаємо ланцюжком поставок, що не відрізняється від будь-якої іншої, а тому доступна для тих самих викривлень», — пише Маджяні.
Вміти розпізнати тих останніх
Відповідаючи, Папа Франциск підкреслює, що поставлене запитання — не «даремне», бо на карті стоїть гідність людини, «яка сьогодні надто часто та з легкістю розтоптана “рабською працею” серед спільницького та оглушливого мовчання багатьох». «Ми побачили це під час lockdown, коли чимало з нас відкрили, що за їжею, яка потрапляє на наші столи, стояли сотні тисяч безправних батраків, невидимих і останніх — і через це перших — коліщат системи, яка для вироблення продовольства позбавляла багатьох людей хліба гідної праці», — пише він, погоджуючись із тим, що зв’язок цього безчестя з літературою «мабуть, ще більше кричущий», оскільки йдеться про «хліб для душі», поглинутий «виром експлуатації, який діє в тіні, касуючи обличчя та імена». Отож, публікувати щось, що спирається на несправедливість, вже саме в собі — несправедливо, а «для християнина будь-яка форма визискування — це гріх».
Викривати та відмовлятись
За словами Святішого Отця, вихід полягає не в тому, щоби опускати руки. «Відмовитися від краси було б несправедливим відступом, упущенням добра», — переконаний він, пропонуючи реагувати, ґрунтуючись на двох дієсловах. Перше — це «викривати»: викривати «механізми смерті», «структури гріха», беручись також за написання «незручних речей, аби розворушити з байдужості, стимулювати сумління, викликаючи неспокій», щоби уникнути нечутливості, яка випливає зі ставлення, мовляв «мене це не стосується». Але крім мужності викривати, потрібна також мужність «відмовлятися». «Не від літератури та культури, — уточнює Папа, — але від звичок і вигоди, про які сьогодні, коли все взаємопов’язано, відкриваємо, що через викривлені механізми експлуатації вони завдають шкоди гідності наших братів і сестер». Така відмова, за його словами, — це «промовистий знак». «Сказати “ні” задля більшого “так”. Щоб засвідчити, що інша економіка, яка орієнтується на людину, можлива», — підсумовує Святіший Отець.
фінансово.
Щиро дякуємо!
