За симптомами лікар визначає хворобу. Іноді достатньо одного, характерного, щоб поставити діагноз. А іноді симптом може вказувати на кілька захворювань одночасно. Навіть якщо він видається дріб’язковим, може сигналізувати про серйозні проблеми зі здоров’ям.
Щось схоже і в духовному житті. Ми під час застіль уже так звикли до тосту: «По третій — Бог перебуває у Трійці (або Бог любить Трійцю)», що навіть не зважаємо, як він знову й знову злітає з наших уст.
Особливо коли ліньки напружуватись, думати, говорити. Тоді й стають у пригоді такі ось загальники — «трамваї інтелектуального транспорту», як називає їх іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет у праці «Бунт мас», що присвячена критиці явища масовості в суспільстві та його рис. За масою та продуктами її життєдіяльності легко сховатися, з нею легко злитися, легко розділити відповідальність, легко входити просторими дверима й широкою дорогою (пор. Мт 7,13).
Отак і з тим тостом. Симптомом, який вказує на цілий «букет» хворіб. І на вже згадані лінощі, і на бажання приподобатися оточенню, і на взивання Імені Господа Бога намарне, і на елементарну суперечність зі здоровим глуздом. Бо перш ніж щось говорити, годиться подумати.
У біблійному контексті спільна трапеза завжди є чимось важливим і символізує особливе духовне єднання людей. Чому б запропоноване нам за столом слово не використати на справжню прославу Бога, на свідчення про Нього іншим? Чому обов’язково вдаватися до заяложених нісенітниць? До чого тут Трійця до третього келиха? Так само, як, сідаючи до гостини, думаємо про міру випитого, — так думаймо і про міру сказаного. «За кожне пусте слово, яке скажуть люди, — дадуть відповідь судного дня за нього. Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений» (Мт 12,36-37).